Видання СNN опублікувало записи воєнного щоденника української письменниці та історика Олени Стяжкіної. Матеріал містить записи про 11 днів у період з 1 березня по 19 квітня. Редакція називає тексти Олени «поетичними, кровоточивими з чорним гумором». Кожен розділ має назву за порядковим номером дня війни, якщо вести хронологію від 24 лютого. Отже, читачі СNN мають змогу побачити, як змінювався наш світ від 6 дня війни по 55 день.
Олена Стяжкіна — українська письменниця, колишній професор історії Донецького національного університету. Найбільш відомий її роман називається «Смерть Лева Сесіла мала сенс». Її воєнний щоденник складається зі спостережень авторки, її роздумів, подій, що трапилися з нею та її оточенням. Також вона записує в щоденник історії, що почула від знайомих. Велика частка з них стосується трагедії в Маріуполі.
Ось одна із них:
«ДЕНЬ 22
17 березня. Ще одна жахлива історія з Маріуполя, яку мені розповів друг.
Довгоочікуваним гуманітарним коридором жінка виїжджає з Маріуполя, який уже три тижні обстрілювали. З нею її дитина. І тіло її чоловіка. Жінці дивом вдалося підтримувати свій автомобіль у справному стані. Він пом’ятий і повний дір від куль та осколків, але все ще працює. Жінка садить дитину на переднє сидіння, а потім намагається посадити тіло чоловіка на заднє. Люди навколо просять її зупинитися й залишити тіло. Вона кричить на них, ридає, виривається з їхніх дбайливих рук і марно намагається запхати тверде, мертве тіло свого чоловіка в машину. Потім вона заспокоюється. Усі думають, що вона нарешті здалася. Але ні. Вона обіймає тіло руками, цілує його, просить вибачення, а потім тягне його до задньої частини машини й вантажить у багажник.
— Не підходь до мене! Не підходь до мене! Він усе, що в мене є… Я його не віддам!».
