Насправді я просто хочу бути хорошою мамою.
Чи може я забагато хочу?
Мабуть, треба було заплести Васі косички. Два колоски. Зранку. Перед сніданком. Як казав Віталік.
Зараз із цим не посперечаюся. Але тоді просто хотілось поспати зайві п'ятнадцять хвилин. Просто закрити очі й відключитись. Щоб ніхто не висів на циці. Не ковиряв сосок. Не кричав на вухо. Не лупив ногами живіт. Просто закрити очі і мордою в подушку. Байдуже на зморшки. Все одно я виглядаю на 33. Або на 34. Один хєр.
Ну хіба я не маю права поспати, як нормальна людина? Чого я повинна підстрибувати після безсонної ночі і бігти готувати сніданок. Рівно о 7:00, щоб Вася не запізнилась у школу. А що, як запізниться? Мені випишуть догану чи звільнять з посади мами? Та пішли вони.— Мені два яйця в круту. — І тобі, добрий ранок, коханий.
Віталік лежить на ліжку і грається з Іванкою. На високому ліжку з ортопедичним матрасом. Під теплою пуховою ковдрою на подушці у рожеву квіточку. Шеббі-шик. Колись бачила схожі інтер'єри у пінтересті.
Ванька тримає тата за бороду і виціловує. На ніжках яскраво червоні прищики. На три більше ніж учора. На чотири. Точно не комарі. Треба не забути сфоткати і відправити Каріні на перевірку. Блять, знову якась фігня. Ну тільки ж Васю вичухали.Віталік лежить. На ліжку. Грається. Йому ще не час вставати. Але він не спить.Ну, а як же. Ти ж виспався. Це ж не тобі нахрапували осінні мелодії вночі. Взагалі я б включила хропіння у перелік смертних гріхів. Туди, в компанію до пережирання і прокрастинації. Або краще відразу штамп у паспорт — Миколаївський РУ УМВС України в Миколаївській області — Кардаш В.М. внесено до реєстру храпунів від 12.06.22.А то закохуєшся в людину і нічого не підозрюєш.Ходиш на побачення. Цілуєшся. Обнімаєшся. Отримуєш компліменти. Займаєшся сексом. Виходиш заміж. Народжуєш дітей. А потім бац! І вже нема куди бігти із власної спальні. Приплили.— Що тобі вже не так зранку?— Ну я б хотіла, щоб зі мною вітались спершу. І може навіть цілували. У хороші дні. Я ж не офіціант.В очікуванні дивлюсь на Віталіка. Театральна пауза. Драма. Не кліпаю.Він усім своїм виглядом сумнівається у моїй адекватності.Господи, як тягне влаштувати скандал. Як минулого тижня. Віталік тоді аж позеленів від злості. Приємно згадати.Глибоко зітхаю. Закочую очі. Грюкаю дверима. Я все сказала.
Сьома двадцять п'ять. На вулиці темно і тихо. І холодно. В сусідніх домах також. Ще не почистила зуби. Чищу манго. Варю брокколі і 150 грамів м’яса. Знову гробана дієта і Віталік буде злий. Голодний. Злий і голодний. Вівсянка. Чверть каструлі води. Вівсянка на глазок. Дітям. Ваські з медом і бананом. Іванці з бананом. Немовлятам не можна мед. Це взагалі знає хтось крім мене і Ярослава Вуса?Ботулізм. Хай бог милує. Ніякого меду.Чай. Чорний. Васі з медом і молоком. Мені з молоком.Кава. Хай сам собі готує. — Вась! Сніданок готовий.Васька спускається з третього поверху і ниє. Чому вона завжди ниє? Чи є в цієї дитини інші емоції крім ниття? Такий противний гнусавий голосок. Ніяк не можу повторити. Цікаво, я теж була такий маленький піздець?— Васюня, сідай снідати, усе готово. Поклич тата і Ваньку, будь ласка. Я вже накрила.Я проспівую ранкове запрошення і відчуваю себе діснеєвською Попелюшкою.Там, де вона підмітає підлогу і співає, а потім бігає зі шваброю і танцює з пташками. Стерва.Мабуть, треба було заплести Васі косички.А я просто завязала гульку. Не розчесала. Просто згребла те гніздо на голові і закріпила резинкою. Раз. Два. Контрольний. І бантик. І дві заколки.
Заколки не знайшла. І так норм.
Насправді я просто хочу бути хорошою мамою.
Чи може я забагато хочу?
Ілюстрація: Мариан Барабанова
Comentários