Візьміть свій текст невеликий (те, що ви для себе називаєте невеликим), але завершений.
Добре, якщо це одна сцена.
Якщо ви ще не знаєте, що таке сцена, нічого страшного. Зараз з’ясуємо.
Сцена – це частина історії, де показана якась подія або момент із життя героїв. Вона відбувається в конкретному місці, в певний час і містить завершену дію. Це може бути діалог, подія чи навіть думки героя, які допомагають краще зрозуміти, що відбувається в історії. Наприклад, хтось заходить у кімнату, говорить з іншими, а потім виходить.
Детальніше про сцену, її призначення і будову (див. статтю “Сцена” у Бібліотеці)
А тепер до діла!
Ось в якості прикладу мій текст…
З МОМЕНТУ
“Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки. В голові плутанина думок, уривки ідей і шматків речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.”
Як мені перетворити цей уривок на повноцінну сцену?
За 6 кроків-запитань!
6 кроків від уривку до сцени
Крок перший: Чого хоче?
+ ЦІЛЬ
Ціль персонажа - одне з найважливіших сторітелерських понять. Це може звучати нудно, але без чітко визначеної цілі текст швидко втрачає сенс і читачеві стає нецікаво. ЩО ТАКЕ ЦІЛЬ?
Ціль це те, чого хоче досягти персонаж. Я читаю книгу або дивлюсь фільм, і героїня просто пливе за течією без чіткого бажання. Невдовзі мені стає нудно. Навіть якщо вона робить це дуже красиво. Саме ціль, яка мені відгукується, робить історію цікавою, тому що я починаємо переживати за герїню і хочу дізнатися, чи досягне вона свого.
ДО: ЦІЛЬ НЕ ЯСНА «Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки. В голові плутанина думок, уривки ідей і шматків речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.»Тут незрозуміло, що саме герой намагається написати. Він просто описує свої відчуття, і стає нудно. Тому додаю Ціль [в квадратних дужках].
ПІСЛЯ: ЦІЛЬ ЧІТКО ЗЧИТУЄТЬСЯ "Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
[ Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я… ]
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.»
КОМЕНТАР
Ага! Герой хоче написати статтю про початок роботи зі структурою, щоб допомогти іншим. Принаймні, він так думає😊. Тепер ясно, навіщо так сікається, і це робить текст цікавішим.
ВИСНОВОК
Сподіваюсь, мені вдалося донести важливість чіткої цілі.Це не щось складне чи високе, а лише ясне розуміння того, чого хоче герой. Пишімо й не забуваймо, що у кожного слова та дії є ціль. А от чи усвідомлюємо ми її – вже інше питання. От я, наприклад, пишу і радію своїй значущості і прогріву нового курсу “Структура” в рамках письменниуького клубу Method Writing.
ЗАВДАННЯ
Знайдіть у тексті момент, де прагнення персонажа не зчитується, або зчитується не чітко. Спробуйте переформулювати його, додавши цілі чіткості. Порівняйте два варіанти і відчуйте різницю.
Крок другий: Що заважає?
+КОНФЛІКТ
Найпотужніший рушій історії надає тексту напруги та динаміки, змушує читача переживати за героя.
ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ?
Це перешкода, яка заважає персонажу досягти своєї мети. Може бути внутрішнім (боротьба із самим собою) чи зовнішнім (проблеми з іншими людьми, інституціями чи обставинами). Без конфлікту історія стає нудною, бо немає долання-зростання.
ДО: КОНФЛІКТУ НЕМАЄ
Щоб не перевантажувати, варіант «ДО» можна перечитати у в описі попереднього кроку.
Там уже зрозуміла ціль, але немає конфлікту, який ускладнив би ситуацію і змусив читача переживати.
Тому додаю опис конфлікту в квадратних дужках. Якщо пам’ятаєте попередній варіант, переходьте одразу до [ нового фрагменту в квадратних дужках ]
ПІСЛЯ: ДОДАЄМО КОНФЛІКТ
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я…
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
[ Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати. ]"
КОМЕНТАР
Тепер у героя є внутрішній конфлікт: його сумніви та критичний голос заважають йому писати. Це робить текст більш напруженим та цікавим.
ВИСНОВОК
Додавання конфлікту робить історію живою та динамічною. Далі розглянемо, як розбурхувати конфлікти та рухати сюжет уперед.
ЗАВДАННЯ
Знайдіть у своєму тексті момент, де герой стикається з перешкодою. Додайте конфлікт, який ускладнить ситуацію. Порівняйте два варіанти і відчуйте, як змінилося сприйняття історії. Тепер ваш текст став ще цікавішим! Конфлікт надає історії глибини і змушує читача переживати за героя. Пам'ятайте, що кожен герой має стикатися з труднощами на своєму шляху. Пишить та не бійтеся ускладнювати життя своїм персонажам і полегшувати собі😉 #ЯКнаписатибудьЩО
Крок третій: Що найгірше стається?
+КАТАСТРОФА
Коли все йде не так, в історії наступає катастрофа.
ЩО ТАКЕ КАТАСТРОФА?
Катастрофа - це поворотний момент, коли ситуація для персонажа погіршується до краю.
Це може бути зовнішня проблема або внутрішня криза, яка змушує героя переосмислити свої дії та плани.
І це не обов'язково про те, що всі померли.
Це про максимальне посилення конфлікту, яке змушує героя стикатися з найбільшими труднощами.
ДО: КОНФЛИКТ Є, А КАТАСТРОФИ НЕМА
У тексті “ДО” (див. в описі попереднього кроку) є конфлікт, але немає відчуття, що ситуація досягла свого піку.
ПІСЛЯ: ДОДАЄМО КАТАСТРОФУ
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я…
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати.
[ «З чого ти взагалі вирішив, що ти це можеш? – вступає внутрішній критик. – Хто ти такий, щоб навчати інших?» Я мушу зібратися. Мушу. Бо інакше… Нудна виснажлива робота. Бідність. Голод. Смерть. ] "
КОМЕНТАР
Тепер у героя не просто конфлікт, а справжня катастрофа. Нехай навіть всередині його голови.
Прагнення допомогти іншим призводить його до емоційного краху.
Драматична катастрофа не про глобалізм чи об'єктивність, а про максимум дискомфорту САМЕ ЦЬОГО ПЕРСОНАЖА У САМЕ ЦЕЙ МОМЕНТ.
ВИСНОВОК
Ктастрофа робить історію напруженою та драматичною.
ЗАВДАННЯ
Знайдіть у своєму тексті момент, де конфлікт досягає піку.
Додайте катастрофу, яка зробить ситуацію ще гіршою - настільки поганою, наскільки відчуваєте доречним саме в цій сцені. Це необов’язково має бути трагедія вселенського масштабу. Просто найгірший стан героя в цій сцені.
Порівняйте два варіанти і відчуйте, як змінилося сприйняття історії.
Тепер ваш текст став ще глибшим і напруженішим.
Пишить і не бійтеся додавати драми у свої історії!
Крок четвертий: Як реагує?
+РЕАКЦІЯ
НЕМА РЕАКЦІЇ - НЕМА ЗНАЧЕННЯ! А якщо нема значення, звідки візьметься інтерес? Саме реакція головного персонажа дозволяє нам краще відчути значущість подій, про які йдеться.
ЩО ТАКЕ РЕАКЦІЯ?
Опис того, як саме персонаж переживає те, що відбувається. Тілесні відчуття, рефлекси, емоції, думки. Такі описи допомагають читачеві відчути те саме, що персонаж за рахунок біологічного механізму дзеркальних нейронів.
ДО: ПОДІЯ Є, А РЕАКЦІЇ НЕМА
У тексті “ДО” (див. в описі попереднього кроку) описано ситуацію, але немає реакції персонажа. Читач не відчуває, що герой справді переживає з цього приводу.
ПІСЛЯ: ДОДАЄМО РЕАКЦІЮ
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я…
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати.
«З чого ти взагалі вирішив, що ти це можеш? – вступає внутрішній критик. – Хто ти такий, щоб навчати інших?» Я мушу зібратися. Мушу. Бо інакше… Нудна виснажлива робота. Бідність. Голод. Смерть.
[ Серце колотиться, руки тремтять, дихання стає уривчастим. Хочу вдихнути, але груди стиснуті. Повітря не вистачає. Сльози підступають до очей. Тіло тремтить. Я до болю тисну на скроні, намагаюся зупинити лавину емоцій, але вони продовжують наростати, захльостують з головою. ]"
КОМЕНТАР
Тепер бачимо, як герой реагує на ситуацію: його тілесні відчуття, емоції та думки передають глибину його переживань. Це допомагає читачеві відчути все разом із героєм.
ВИСНОВОК
Те, як персонаж емоційно і фізично реагує на те, що трапилося, дозволяє читачам перейматися значимістю моменту і глибше співпереживати персонажу. Навіть якщо читачі не поділяють почуттів персонажа, вони починають відчувати з цього приводу якісь свої.
ЗАВДАННЯ
Опишіть реакцію героя на катастрофу. Включіть в опис тілесні відчуття, емоції та думки. Порівняйте два варіанти і відчуйте, як змінилося сприйняття історії.
Тепер ваш текст став емоційнішим!
Реакція дозволяє читачам співпереживати – переживати чужий досвід як власний.
Хіба не для цього читаємо історії?
Пишіть і не бійстеся додавати відчуття та емоції у свої тексти!
Крок п’ятий: В чому складність?
+ДИЛЕМА
ВИБІР МІЖ ХОРОШИМ І ПОГАНИМ НЕ БУВАЄ СКЛАДНИМ, а характер персонажа в історії розкривається виключно через складні вибори.
ЩО ТАКЕ ДИЛЕМА?
Це момент, коли персонаж повинен зробити складний вибір між двома чи більше варіантами. Обидва варіанти мають свої плюси та мінуси, і персонаж не знає, що вибрати. Це робить історію більш захоплюючою та правдоподібною.
ДО: РЕАКЦІЯ Є, АЛЕ ДИЛЕМИ НЕМАЄ
У тексті “ДО” (див. в описі попереднього кроку) є реакція, але нема дилеми. Герой переживає, але не розмірковує про те, що робити далі. Історія не рухається.
ПІСЛЯ: ДОДАЄМО ДИЛЕМУ
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я…
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати.
«З чого ти взагалі вирішив, що ти це можеш? – вступає внутрішній критик. – Хто ти такий, щоб навчати інших?» Я мушу зібратися. Мушу. Бо інакше… Нудна виснажлива робота. Бідність. Голод. Смерть.
Серце колотиться, руки тремтять, дихання стає уривчастим. Хочу вдихнути, але груди стиснуті. Повітря не вистачає. Сльози підступають до очей. Тіло тремтить. Я до болю тисну на скроні, намагаюся зупинити лавину емоцій, але вони продовжують наростати, захльостують з головою.
[ Я не знаю що робити. Чи продовжувати намагатися писати, незважаючи на внутрішній хаос, чи зупинитися і спочатку заспокоїтися? Я кидаюся між цими двома варіантами. Якщо зупинюся, то втрачу дорогоцінний час, втрачу можливість заробляти улюбленою справою. Якщо продовжу, ризикую ще більше поринути в паніку і остаточно втратити впевненість у собі. Будь-який вибір здається неправильним. Я – хом'як, що застряг у цьому чортовому колесі. Що якщо я ніколи не впораюсь? Втрачу віру в себе назавжди! Я не зможу ні писати, ні допомогати іншим! Яка допомога іншим, якщо я собі не можу допомогти? ]"
КОМЕНТАР
Тепер герой має дилему: продовжувати писати або спочатку заспокоїтися. Це додає глибину та напругу, тому що читач бачить, як складно зробити правильний вибір.
ВИСНОВОК
Дилема робить історію ще більш захоплюючою та емоційно насиченою. Завдає можливі варіанту розвитку і створює імпульс для руху історії вперед. Що буде далі? Що обере персонаж?
ЗАВДАННЯ
Опиши в тексті дилему - складний вибір, перед яким опиняється герой в результаті катастрофи. Включіть всі плюси та мінуси кожного вибору. Порівняйте варіанти “ДО” та “ПІСЛЯ” і відчуйте, як змінилося сприйняття історії.
Тепер ваш текст став ще цікавішим! Дилема додає напруги і змушує читача переживати разом із героєм. Пиши та не бійся ставити своїх персонажів перед важкими виборами!
Крок 6: Що вирішує робити?
+РІШЕННЯ
БУДЬ-ЯКЕ РІШЕННЯ ПРИНОСИТЬ ПОЛЕГШЕННЯ. Правильне дає сили впоратися із труднощами та йти до своєї мети. Неправильне допомагає зробити висновки та змінити тактику.
ЩО ТАКЕ РІШЕННЯ?
Це вибір, який персонаж приймає у дилемі. Момент, коли герой обирає спосіб подолати свої проблеми та продовжити шлях.
ДО: ДИЛЕМА Є, А РІШЕННЯ НІ
У тексті “ДО” (див. в описі попереднього кроку) є дилема, але герой ще не ухвалив рішення. Читач не знає, як він вчинить.
ПІСЛЯ: ДОДАЄМО РІШЕННЯ
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я…
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати.
«З чого ти взагалі вирішив, що ти це можеш? – вступає внутрішній критик. – Хто ти такий, щоб навчати інших?» Я мушу зібратися. Мушу. Бо інакше… Нудна виснажлива робота. Бідність. Голод. Смерть.
Серце колотиться, руки тремтять, дихання стає уривчастим. Хочу вдихнути, але груди стиснуті. Повітря не вистачає. Сльози підступають до очей. Тіло тремтить. Я до болю тисну на скроні, намагаюся зупинити лавину емоцій, але вони продовжують наростати, захльостують з головою.
Я не знаю що робити. Чи продовжувати намагатися писати, незважаючи на внутрішній хаос, чи зупинитися і спочатку заспокоїтися? Я кидаюся між цими двома варіантами. Якщо зупинюся, то втрачу дорогоцінний час, втрачу можливість заробляти улюбленою справою. Якщо продовжу, ризикую ще більше поринути в паніку і остаточно втратити впевненість у собі. Будь-який вибір здається неправильним. Я – хом'як, що застряг у цьому чортовому колесі. Що якщо я ніколи не впораюсь? Втрачу віру в себе назавжди! Я не зможу ні писати, ні допомогати іншим! Яка допомога іншим, якщо я собі не можу допомогти?
[ Стоп! У такому стані неможливо працювати. Мені треба заспокоїтись. Якщо не подбаю про себе, не зможу допомогти нікому. Я заплющую очі, повільно видихаю і повільно вдихаю. Що я відчуваю? Тиск крісла на спину. Що я переживаю? Сильну тривогу. Що я думаю? Мені потрібно відновити свій внутрішній баланс, щоб мати сили та натхнення. Коли я заспокоюся, я зможу повернутися до роботи та написати текст, який дійсно допоможе іншим. А зараз у парк! Гуляти, рухатись, дихати свіжим повітрям. ]"
КОМЕНТАР
Тепер у героя є рішення: спочатку подбати про себе, а потім допомагати іншим. Це рішення дозволяє герою рухатися вперед.
ВИСНОВОК
Рішення завершує один виток історії та одночасно запускає наступний. Якими будуть наслідки цього рішення? Чи було воно вірним? Чи призведе воно героя до бажаного?
ЗАВДАННЯ
Опишіть в тексті рішення, яке приймає герой після дилеми. Покажіть, як це рішення просуває його вперед. Порівняйте варіанти ДО і ПІСЛЯ та відчуйте, як змінилося сприйняття історії.
Рішення дає герою почуття задоволення, ставить перед ним нову ціль і не дозволє історії перерватися.
Пишіть та не бійтеся приймати важливі рішення у своїх історіях!
СЦЕНА ГОТОВА!
В дужках після кожного фрагменту пишую, який елемент сцени в ньому розкривається.
"Я сиджу перед порожнім екраном комп'ютера. Пальці заклякли над клавіатурою, але слова не йдуть. Застрягли десь у судомній дупі між півкулями мозку – вже не емоції, ще не думки.
Я мушу написати цю статтю для Бібліотеки клубу! Показати, як легко почати працювати зі структурою. Поділитися досвідом подолання творчої кризи з допомогою структури. Я хочу допомогти тим, хто, як і я, стикається з цим станом. Я мушу! Я… (ЦІЛЬ)
В голові плутанина думок, уривки ідей і шматки речень. Я не можу зрозуміти, що саме хочу написати. На думку спадає таке банальне і нудне, що хочеться заїсти смачненьким. Негайно! Можливо, сьогодні просто не мій день для творчості.
Та яка, б…, творчість! Треба просто написати продаючий текст, який доведе користь сторітелінгу. Я сиджу і глибинне виколупую, а треба ж у «болі клієнтів» цілити і «чарівні пігулки» штовхати. (КОНФЛІКТ)
«З чого ти взагалі вирішив, що ти це можеш? – вступає внутрішній критик. – Хто ти такий, щоб навчати інших?» Я мушу зібратися. Мушу. Бо інакше… Нудна виснажлива робота. Бідність. Голод. Смерть. (КАТАСТРОФА)
Серце колотиться, руки тремтять, дихання стає уривчастим. Хочу вдихнути, але груди стиснуті. Повітря не вистачає. Сльози підступають до очей. Тіло тремтить. Я до болю тисну на скроні, намагаюся зупинити лавину емоцій, але вони продовжують наростати, захльостують з головою. (РЕАКЦІЯ)
Я не знаю що робити. Чи продовжувати намагатися писати, незважаючи на внутрішній хаос, чи зупинитися і спочатку заспокоїтися? Я кидаюся між цими двома варіантами. Якщо зупинюся, то втрачу дорогоцінний час, втрачу можливість заробляти улюбленою справою. Якщо продовжу, ризикую ще більше поринути в паніку і остаточно втратити впевненість у собі. Будь-який вибір здається неправильним. Я – хом'як, що застряг у цьому чортовому колесі. Що якщо я ніколи не впораюсь? Втрачу віру в себе назавжди! Я не зможу ні писати, ні допомогати іншим! Яка допомога іншим, якщо я собі не можу допомогти? (ДИЛЕМА)
Стоп! У такому стані неможливо працювати. Мені треба заспокоїтись. Якщо не подбаю про себе, не зможу допомогти нікому. Я заплющую очі, повільно видихаю і повільно вдихаю. Що я відчуваю? Тиск крісла на спину. Що я переживаю? Сильну тривогу. Що я думаю? Мені потрібно відновити свій внутрішній баланс, щоб мати сили та натхнення. Коли я заспокоюся, я зможу повернутися до роботи та написати текст, який дійсно допоможе іншим. А зараз у парк! Гуляти, рухатись, дихати свіжим повітрям. (РІШЕННЯ)"
ЗАВДАННЯ
Відволічіться від письма хоча б на 30 хвили. Ідеально, якщо є можливість вийти на свіже повітря і пройтися, або хоча б зробити кілька легких фізичних вправ. Після цього перечитайте свій текст і виділіть в ньому всі 6 елементів сцени.
НА КОНЯ
Тепер ваш текст став завершеним та спрямованим уперед!
Це сталося завдяки концепції американського дослідника письменства Дуайта Свейна, який розробив систему Мотиваційно-Реакційних Одиниць (МРО), послідовність яких структурує історію на мікрорівні так, що від неї неможливо відірватися.
Якщо захочете дізнатися про МРО більше, дивіться в Бібліотеці мою лекцію “Як покращити сцену” або читайте статтю “Мотиваційно-Реакційна Одиниця” або книгу Дуайт Суейн, «Прийоми письменника, що продає» (1)
Натхнення і Реалізації!
Сергій Гаврилов
Літерратура:
Дуайт Суейн, «Прийоми письменника, що продає» (Techniques of the Selling Writer)
Comments