Чим сценарій відрізняється від прози

Сценарій – це не літературний твір у звичному розумінні, а інструкція для створення аудіовізуального продукту, такого як фільм чи серіал. 

Якщо роман – це завершений твір, який сам собою є предметом мистецтва, то сценарій нагадує рецепт створення твору, який «завершують» режисер, актори, оператори, композитори, художники-постановники та інші члени творчої команди​​.

Хоча…

Коженсценарист вважає, що його сценарій - це завершений витвір мистецтва!

Крапка.

Ось ключові відмінності сценарію та прози:

1. Формат та стиль написання

• Третя особа, теперішній час. Всі дії у сценарії описуються від третьої особи й завжди в теперішньому часі: «Герой заходить до кімнати і сідає на диван». Це дає миттєвий візуальний і динамічний ефект​.

• Показ, а не розповідь. У прозі можна зануритися в думки героя, описати його емоції чи відчуття. У сценарії цього робити не можна. Все має бути показано через дії та репліки: якщо герой сумний, він дивиться в підлогу чи плаче, але не «переживає бурю емоцій» словами автора​​.

  
  

2. Фокус на аудіовізуальні елементи

• Описуються лише те, що можна побачити чи почути. Наприклад, «ліс, птахи співають, герой несе кошик із грибами». Глядач не може «почути» думки чи уявити деталі, які не показані на екрані​. Якщо, звичайно, ви не працюєте з жанром, який допускає внутрішні монологи персонажів. Але це вже не думки, а саме монолог, з усіма витікаючими з цього вимогами.

  
  

3. Структурна чіткість

• Поділ на сцени. Кожна сцена має чітко визначене місце дії та час доби (напр. «ІНТЕР’ЄР. КАФЕ. ДЕНЬ»)​​.

• Одна сторінка – одна хвилина. Формат сценарію дозволяє приблизно розрахувати тривалість фільму: одна сторінка тексту приблизно дорівнює одній хвилині екранного часу. Це не тільки правило, але й необхідність​. При чому така, що режисер і сценарист фільму “Соціальна мережа”, побудованому переважно на діалогах, редагували сцени, читаючи їх у голос… із секундоміром.

4. Робота з репліками

• Діалоги мають бути лаконічними. Перед кожною реплікою вказується, хто говорить, а самі діалоги не перевантажуються описами. Слова героїв мають бути «природними» та відповідати контексту​​. до реплік може додаватися коротка ремарка про те, як саме вимовляється репліка - пошепки, крізь зуби, через силу, криком, тощо.

  
  

5. Колективний характер роботи

• Сценарій – це основа для роботи команди. Режисер, актори, оператори та навіть композитори втілюють його в життя. Кожен сценарій проходить численні драфти, які уточнюють і адаптують під вимоги зйомок​​. Якщо готуєтесь написати сценарій, запам’ятайте головне правило, щоб потім не робити собі нерви.

  
  

Сценарії не пишуться, а переписуються!

Це може бути зроблено на вимогу керівництва студії, продюсера, режисера, зіркових акторів, яких планується запросити на головні ролі…

Але це має бути зроблено.

Крапка.

6. Економія на деталях

• Жодних зайвих описів. У прозі можна витратити сторінку на опис пейзажу, а сценарій обмежується кількома лаконічними рядками: «Ліс. Ранок. Туман»​​. Ну, хіба що режисер не планує хвилину показувати панораму ранкового лісу в тумані. Тоді описуйте на здоров’я. 

Сценарій – це своєрідна інструкція для збирання складної меблі. Уявіть, ви пишете IKEA-інструкцію, але замість стільця створюєте цілий фільм. Важливо не лише описати деталі, але й зробити це так, щоб режисер зрозумів, як їх «збирати», а оператор, як їх «показувати». І намагайтеся уникати фраз типу “крупний план”, “камера наїжджає”, “панораміруємо місто”, “зйомка з висоти пташиного польоту” і тому подібного.

Чому?

Є маленький секрет: зазвичай режисери і оператори ДУЖЕ не люблять, коли сценаристи залізають на їхню територію і починають тягнути свої руки до камери.

СКЕПТИК: А от я у сценарії “Матриці” бачив…

Так. Тоді ще брати Вачовськи писали сценарій, будучі режисерами фільму. Тобто у них вийшов певний мікс літературного і реежисерського сценарію.

Якщо ви на проєкті лише сценарист, намагайтеся писати саме літературний сценарій до тих пір, поки вас не попросять про інше.

Тож замість фраз “Крупний план. По обличчю героя котиться сльоза” і “Дальній план. По полю біжать коні” пишіть щось накшталт “По щоці героя котиться сльоза” і “Вдалині по полю біжать коні.”

Уловили різницію? Сценарист працює своїми методами, конкретизуючи те, що має бачити глядач. Не обличчя, а щока. Не по полю, а по полю вдалині, не рука бере склянку, а пальці..

Конкретизуйте і вигравайте! 

Висновок:

Роман чи повість звертаються безпосередньо до читача, а сценарій – до режисера й усієї знімальної групи. Вони обидва мають свою магію, але сценарій – це магія мінімалізму, співпраці та візуалізації.

Показуйте, а не розказуйте!

Ще одне нерушиме правило сценаристів.

Крапка.