top of page

ІІІ РІВЕНЬ, ЗУБИ ТА РОТ. Працюємо зі звуками, створюємо напругу

Фото автора: Скорикова НаталіСкорикова Наталі

На третьому рівні ми з вами працюємо з наступними вправами:

  • зуби та рот;

  • сюрреалізм;

  • потік свідомості та внутрішній монолог;

  • третя особа близька та всезнаюча.


Насичено, не просто, але дуже корисно. Хочу нагадати, що такої жорсткої вимоги писати виключно про себе та з моменту, як це було на першому рівні, немає. Ті з вас, хто працює над рукописом, або ідеєю книги (бо ви досі не вірите, що можете її написати, особливо про себе) виконуйте всі вправи крізь рукопис/ідею.


Якщо ви не намацали конкретний проєкт над яким хочете продовжувати роботу експериментуйте, виконуйте вправи та занурюйтеся в “ні про що”. Фокусуйтеся на технічному виконані вправи це секрет успішної практики. Це секрет, як збільшити шанси на зустріч зі своїм генієм, це секрет, як створити цікавого героя/героїню.


Починаємо традиційно з вправи “Зуби та Рот”. Або як пішло від Ірини Рудзик “Зуби Таро” 😁 Англійською в підручнику Джека вправа називається “Teeth & Mouth” тому від Таро тут лише наші фантазії 😁але вже думаю, а може ну його, перейменувати і най будуть зуби Таро?


Вправа важкенька. Але чудово прокачує напругу в тексті. Тому, я вас прошу ПРОСТО ТРЕНУЙТЕСЯ. Ви вже чули тексти на Зуби та Рот. Ви чули, як ми їх обговорювали та які круті ефекти виходять із цієї вправи. Взагалі цей рівень насичений саме технічними інструментами. В ньому відсутня внутрішня робота автора, все тримається суто на технічних, зовнішніх елементах тексту. Тому хто там не любить копирсатися в собі видихайте та насолоджуйтеся😏


Ваша домашня робота:

1) Прочитайте матеріал.

Оберіть один із трьох варіантів виконання вправи (легкий, середній, максимальний) та напишіть текст. Коли Ви читатимете текст у класі, Ви нам НЕ кажете, який саме варіант Ви виконали. Ми маємо послухати Ваш текст і самі про це сказати.  Таким чином ми перевіримо чи збігається Ваше бачення із тим, як по факту сприймається написаний текст, чи ні.

2) Обсяг вправ 500-700  слів.

 

І ще порада: при написанні тексту, вставляйте картинку-момент і масажування рядка трансформації. Я знаю, що часто через нові фокуси, студенти втрачають попередню практику. Тому, якщо хочете більш інтенсивно виконувати вправи, додавайте до цих вправ ці два інструменти першого рівня. А якщо ще й тональні переходи другого рівня додасте, то це взагалі зробить текст казковим.


Пишіть із фокусом на технічне виконання. Не думайте про натхнення і про що писати. Прочитайте теорію, розберіться технічно, ЯК виконувати вправу, та сідайте за текст тренуватися. Фокус на практиці допомагає створювати сильні тексти це вже можна сприймати як факт і закон.

 

Отже, що робить вправа «Зуби та рот»? 

Вона дає енергію тексту.

Вона не є новим, або додатковим голосом. У нас є один базовий голос, який має три тональності й поділяється на:

  1. Аналітичний голос.

  2. Оповідний.

  3. Глибокий.


Ці три тональності ми досягаємо коли пишемо, як говоримо. Далі в нас є чотири базові голоси, якими написана вся література:

  1. Пряма розмова.

  2. Загублений світ.

  3. Читати та наспівувати.

  4. Без меж.


Відкрийте будь-яку книжку, візьміть із неї рядок і ви побачите, що це буде або «пиши, як говориш», або один із чотирьох голосів.


Іноді може здатися, що "Письменницький Метод" Джека Грейпса вчить студентів писати так, як вони говорять, відходити від літературної, книжкової мови й писати виключно, як розмовляєш. Але це не зовсім так. Головне, чому навчає Письменницький метод студентів це — тональній динаміці. Після того, як на першому рівні ви почали чути свій голос та користуватися ним, коли побачили, що аби створювати текст, історію та персонажів, вам не потрібно йти далеко та щось вигадувати, — бо ви є в себе і ви є унікальним носієм і характерів, і ваших історій, і ваш голос це і є ваш авторський стиль — Письменницький метод навчає переходам, перемиканню в тексті, аби текст був живим.


Пам’ятаєте, коли ми додали картинку момент до глибокого голосу, ви всі здивувалися, наскільки цікавими є тексти ваших одногрупників (так, я знаю, що дехто з вас досі власні тексти цікавими не вважає, але їх такими вважаю я та ваші читачі і слухачі). І річ була в тім, що тексти стали не лише правдоподібними і глибокими, а ми відчували переходи, як на гойдалках, як на хвилях ми летіли та пливли разом з історією. І байдуже про ЩО історія. Головне завжди ЯК. Що — це вам дасть ваш голос, який складається з вашого досвіду та світосприйняття. ЯК — ось що дає тональна динаміка та інструменти Джека. «Зуби та рот» це не новий голос. Це один з аспектів кожного голосу. Цей аспект надає тексту енергії та сили. І тут, коли я пишу слово «сила», я маю на увазі не враження від тексту, як от буває ми робимо висновок, що «текст був сильним». Ні, тут мова йде про силу схожу на фізичну силу.


Наприклад, коли ми спостерігаємо, як хлопець із купою рельєфних м’язів підтягується на турніку, ми відчуваємо його силу.  Він нам здається буквально сильним — людиною, яка має фізичну силу, чоловік, який може легко підняти важкий предмет, або легко залізе на скелю. Тобто, це про враження від фізичної сили. «Зуби та рот» створюють текст, який дає відчуття фізичної енергії та сили.


Як і будь-який із голосів, цей інструмент ви можете використовувати дозовано —  один абзац, або кілька речень. Звісно, й цілий розділ можна написати цим інструментом. Джек каже, що взірцем у використанні “Зуби та рот” є Шекспір.


Пам’ятаєте, на першому рівні ми говорили про Станіславського й що він пропонує підходити до "вживлення", перевтілювання у персонаж через внутрішню роботу, та через зовнішню. І ми з вами розбирали на першому рівні внутрішні інструменти та зовнішні. Так от. Зазвичай, коли є текст, або сцена в голові, ми, аби більше зрозуміти нашого персонажа, згадуємо його біографію, уявляємо відчуття, які він може відчувати; ми можемо навіть помасажувати рядок трансформації аби дістатися до необхідної нам глибини, або стану. З іншого боку, коли ви писали свої букенди, вам часто треба було уявити конкретний фізичний рух.


Наприклад, ви писали, що у вашій сцені ваш герой розізлився. І замість того, аби написати «він розізлився», вам треба було знайти жест, який покаже цю злість. А це, у свою чергу,  дає змогу вашому читачу повірити та відчути, що цей герой реально розізлився і навіть з’являється переживання, легке відчуття страху й питання «ой, а що ж буде далі?».


Ми не актори, тому всі емоції, які переживають наші персонажі, ми даємо в словах. Читаючи наші слова, наші речення, наші читачі сміються, хвилюються,  дратуються, плачуть та радіють. Зазвичай, коли в правдоподібному тексті боляче героїні, то боляче й нам, читачам та слухачам, які за нею спостерігають. Так само із радістю та щастям, так само з відчуттям закоханості. Згадайте, як ми всі дружньо усміхалися й навіть милувалися, коли чули текст, де двоє закохалися, або був романтичний момент і ми знаємо до чого там йде. Нам було від цього так добре, наче в ту конкретну мить, це в нас був перший поцілунок чи вдалий секс.


Особливість вправи «зуби та рот» у тім, що вона дає читачеві фізичне відчуття напруги, сили та енергії не через внутрішню емоційну роботу, а саме через зовнішній вплив. Не про ЩО написаний текст, а ЯК він написаний дає розуміння відчуттів персонажа.


Коли актори грають Шекспіра, то окремі монологи не потребують додаткової настройки. Наприклад, сцена показує рішучість, або страх героя, або напругу. Зазвичай, актору треба використати внутрішній інструмент (згадати це відчуття із власного досвіду),  або зовнішній (уявити, як виглядає людина, яка переживає це відчуття і зробити фізичну дію) аби бути правдоподібним у сцені. Якщо треба злість, то можна кинути стілець, або розбити посуд, стиснути долоні в кулак тощо. Невпевненість —  згорблена спина, понурий погляд тощо. Збудження – погляд, глибокий вдих, послабити краватку тощо. Тобто, конкретна фізична дія дає нам необхідну емоцію, відчуття. Шекспірівські рядки самі по собі дають потрібне відчуття рішучості, злості, гніву, енергії героя. Ось, прочитайте:


Настала вже пора відьомська ночі,

Зітхають цвинтарі, і пекло дише

Заразою на світ. Тепер я б міг

Напитись крові теплої й такого

Накоїти, що білий день здригнувся б,

Уставши вранці. Тс! Нас кличе мати.

Не зрадь природи, серце, не дозволь

Нероновій душі ввійти в ці груди.

Хай буду я жорстоким — та не звіром,

Хай ранить гостре слово — не кинджал,

Душа й мій язик хай лицемірять.

Хоч як слова покрають серце їй,

З’єднати, душе, з ділом їх не смій!

Переклад Л. Гребінка


Чи відчули ви в собі «кипіння»? Чи змінився ваш стан? Якщо прочитати ці рядки вголос, виразно, то так, ви це відчуєте, вас захлесне настрій героя. Сидите ви такі ввечері, на дивні. На вас улюблений старий, потертий халат (улюблені халати чогось завжди старі та затерті), поруч чашка з чаєм або кавою, ви вмостилися почитати. У вас спокійний такий настрій. Уперше за кілька днів якось і втоми менше й роздратування не відчувається. Ви на самоті та тотально насолоджуєтеся тишею й комфортом, який вас оточує і який ви створили для себе власноруч. Від цього вам добре. Настільки добре, що ви навіть вирішили почитати Шекспіра.


Й ось ці рядки. Я впевнена, коли ви їх прочитаєте, в вас все буде кипіти.  Якщо вас піймати в цей момент та змусити проаналізувати ваш стан, то виявиться,  що вам, як Гамлету, хочеться комусь наваляти і ви вже собі кажете, мов ок, будь жорстоким (жорстокою), але не звіром.


Отже, у Шекспіра самі слова є фізичною дією.


Оскільки Шекспір сам був актором, то він знав, що один зі способів змусити актора бути енергійним, сильним, збудженим, рішучим тощо — це написати слова, які будуть нести в собі енергію та силу. І коли актор, а в нашому випадку читач, промовляє такі слова, його емоційний стан змінюється і він/вона починає відчувати те, що нам потрібно, що відчуває наш герой, або героїня. 


Джек виділяє два прийоми, якими користується Шекспір:

1. Стогнати й Охати (Moan and Groan)

2. Рвати та Метати (Rant and Rave)


«Стогнати й Охати» — це не «зуби та рот». «Зуби та рот» це шекспірівське «рвати та метати». Будь ласка, не плутайте.


«Стогнати й охати» Шекспір використовує, коли, наприклад, показує нам привида батька Гамлета, який з’явився, аби розповісти про вбивцю. Шекспір використовує голосні, щоб передати страждання привида, його стан і настрій.  Прочитайте зараз наведений нижче уривок. Не поспішайте, не ковтайте слова,  зверніть увагу на голосні. Дайте їм прозвучати, розтягніть їх наче ви стооооооогнете й оооооооохаєете. Я дууууух твогооо баааатька, приреееееечений на пеееевний строк блукаааати:


Я дух твойого батька,

Приречений на певний строк блукати

Вночі, а вдень каратися вогнем,

Аж поки всі гріхи буття земного

Не вигорять до пня. Якби не тайна

Тюрми моєї, я б наговорив

Такого, що тобі найменше слово

Роздерло б душу, остудило кров,

Як зорі, очі вирвало б з орбіт,

Цей чуб густий, хвилястий розняло б

І підняло в нім кожну волосину,

Немов голки від люті в дикобраза.

Однак не для живих ці одкровення,

Що вічності належать. Слухай, слухай!

Якщо коли любив ти справді батька…

Переклад Л. Гребінка

 

Отже, зі стогіном та оханням розібралися, а як же робити «зуби та рот»?  Просто і водночас складно — використовуйте тверді приголосні звуки. Їх у нашій мові 22:

[б] [в] [г] [ґ] [д] [ж] [з] [дж] [дз] [к] [л] [м] [н] [п] [р] [с] [т] [ф] [х] [ц] [ч] [ш]


Подивіться на ще один геніальний монолог Гамлета. Промовляючи ці рядки ми відчуваємо відчай, слабкість героя через те, що він не може набратися сили для помсти. Ці рядки такі ж злі, як сам Гамлет у цю мить. Зверніть увагу на тверді звуки,  особливо на «к», «р», «т», «п», «г». Прочитайте цей уривок вголос. Слова будуть викликати напругу вашої щелепи, ви будете стискати зуби:


Що за нікчема я, мерзенний раб!

Чи не мені в наругу цей актор,

У химері чистій, у мареві чуття,

Так підкорив свій дух своїй уяві,

Що, мрією пойнятий, зблід лицем,

В очу сльоза, достоту вбитий горем,

Зламався голос, усе єство убралось

В одежу вигадки? А через що?

Через Гекубу!

Що він Гекубі, що йому Гекуба,

Щоби побиватись так? Що б він вчинив,

Якби таку, як я, він мав причину?

Рікою сліз він затопив би сцену.

Потряс би глядачів громохким словом,

Поверг би винних у безум, чистих у жах,

Згнітив би нетямущих, скам’янив би

Усі вуха й очі, душі й серця.

А я,

Ледащо, тугодум, безверхий бевзь,

Тюхтій оспалий, ні на що не здатний,

Марнію й мовчу; мовчу й за батька,

У кого владу та життя так підло

Украдено. Невже я боягуз?

Хто назове падлюкою мене?

Переклад Л. Гребінка

 

Отже, відкривайте ваш журнал і починайте писати. Як і раніше,  концентруйтеся на вправі. Пишіть без ідеї, без теми. Тема вашого уривку — це процес, ідея вашого уривку — це вправа. Концентруйте свою увагу на вправі, а саме — на тврердих звуках. Скажіть перше слово, яке спадає на думку, яке ви промовляєте стискаючи зуби й напружуючи щелепу. Ваше перше речення має бути «зуби і рот», ваше друге речення має бути «зуби і рот». До чого це веде ваш тест?  Ви й гадки не маєте. Уся ваша увага на вашому горлі, губах, язиці, зубах які промовляють слова. Вважайте, що ви робите вправу для щелепи та горла.  УНИКАЙТЕ АЛІТЕРАЦІЇ.


Алітерація це повторення подібних за звучанням приголосних. Її часто використовують поети, аби підсилити звукову інтонаційну виразність та музичність. Наприклад:


«… течуть ріки, кривавії ріки»

(Тарас Шевченко)



«Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се

(Тарас Шевченко)



«Cпи собі, спис обіруч стиснувши перед собором»

(Мігель де Сервантес Сааведра)



«Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій!  Осанна осені, о сум! Осанна, Невже це осінь, осінь, о! — Та

сама…»

(Ліна Костенко)


Якщо простіше — не пишіть слова які однаково починаються. Окей? Пишіть нормальні речення, просто додавайте «міцні» слова. «Противний дощ, мізерні проблеми і я вщент роздавлена цим беззмістовним днем. Скільки ще? Турботи скручують, я потребую уваги. Залізна стіна й сірий асфальт. Сиджу в кімнаті без світла. Темрява, вечір. Темрява, мені тридцять п’ять.»


Ми з цією вправою будемо три тижні. Зазвичай, з першого разу весь текст із «зуби та рот» не виходить. Тому, Джек розділив цю вправу на три рівні насиченості ефектом «зуби та рот»:


  1. Легкий варіант, коли «зуби та рот» не в кожнім реченні, а в кількох, можливо в одному абзаці, або трапляється деінде.

  2. Коли вже половина тексту це «зуби та рот».

  3. Коли весь текст це тотальні «зуби та рот».


Ваше завдання зробити всі три варіанти. Чому, — запитаєте ви — якщо я одразу можу зробити максимум? Якщо одразу можете — супер. Але наше завдання полягає в тім, аби ви могли контролювати насиченість тексту. Навіщо? Бо це також впливає на тональну динаміку.


Коли ви будете читати в класі ваш уривок, ми, ваші слухачі, будемо вирішувати, до якого з трьох варіантів його віднести, до легкого, середнього чи максимального. Ви нам не кажете, як намагалися зробити, ми це обговоримо після вашого уривку.


Як і всі інші вправи, ця вплине на ваш текст, на вашу творчість і хто зна, яка ідея, історія чи персонаж з’явиться. Не думайте ЩО писати, концентруйтеся на ЯК.


І ще два важливих моменти.


Чи можна писати “зуби та рот” відчуттями, а не фокусуватися на твердих звуках?
Відповідь: ТАК.

Перелік твердих звуків і концентрація на твердих словах потрібні нам на випадок, коли природно, коштом нашої емоції ми не можемо писати текст із високим рівнем напруги. Наприклад, у вас хороший настрій, ви милі та розслаблені,  або у вас період слабкості й ви скоріше маленьке беззахисне кошеня, ніж розлючений тигр. В такому стані написати текст, в якому є напруга, досить складно, якщо не спиратися на зовнішні елементи.

Пам’ятаєте, з першого рівня: ми можемо перевтілюватися, входити в персонажа ззовні, або зсередини. Так само і тут.

Якщо ви наразі злі, чи збуджені, та аж так, що гай шумить, то ваші “зуби та рот” вийдуть самі собою. Сам ваш стан буде використовувати тверді слова. А якщо стан інший, а розділ написати треба, чи виконати замовлення, то будь ласка, теорія цього концепту вам у поміч.


А "зуби та рот" передають лише злість і роздратування?
Відповідь: НІ.

"Зуби та рот" передають НАПРУГУ, а от чим вона викликана –– вирішувати вам. Це може бути сексуальна напруга, або збудження від нового проєкту, чи класного результату, це може бути напруга від бажання, рішучості, і так, звісно, це може бути напруга люті, чи роздратування. Тому не думайте, що “Зуби та Рот” це про щось негативне. Напруга сама по собі не має критерію, це певний стан, відчуття. А от в якому контексті та яке значення вона несе –– о, це вже може бути зі знаком "+" або зі знаком "-".


Тому сідайте писати новий текст і ЕКСПЕРИМЕНТУЙТЕ, заходьте на нові ділянки та відкривайте нові можливості вашого письма й прояву в ньому.

А якщо не пишеться пишіть у наш чат!

 

Вдалої практики та до зустрічі в класі!

 


11 переглядів0 коментарів

Пов'язані пости

Comentarios


bottom of page