top of page

ІІ РІВЕНЬ, ЗАГУБЛЕНИЙ СВІТ

Фото автора: Скорикова НаталіСкорикова Наталі

 

Коли ви пишете історію, ви робите більше, ніж просто розповідаєте її. Ви знімаєте кіно, у якому ви — це всі персонажі, ви сценарист, режисер, редактор,  костюмер і навіть звукорежисер. І якщо з костюмами, героями і сценарієм усе більш менш зрозуміло, то з музикою ні. 


Виникає питання, як можна додати саундтрек до тексту?

Відповідь: завдяки нашій наступній вправі, яка називається «Загублений світ».


Є відомі автори, для яких «загублений світ» це їх стиль. Наприклад, Фолкнер та Стайрон. З українських класиків, які одразу спадають мені на думку, це Франко. Їх проза барвиста та щільна. Але більшість авторів використовують «загублений світ»  то тут, то там. Вони додають його, аби надати емоційного відтінку уривку, так само,  як музика в кіно доповнює сцену. Й оскільки ми письменники, і в нашому арсеналі немає нічого, крім слів, то створюємо ми такий ефект за допомогою текстури мови.


Наприклад, уявімо, що «Падіння дому Ашерів» Едгара По починається так: «Одного похмурого осіннього дня, я їхав верхи через ліс та коли виїхав на галявину,  то побачив старий дім Ашерів».


Якби ми знімали цю сцену так, як от тут написано, то в нас була б звичайна сцена з фоновою, непомітною музичкою без натяків на моторошну історію, яку насправді розповідає автор.


А тепер, давайте послухаємо, як По створює саундтрек, яким починає своє кіно в голові читача:


«Весь той нескінченний, каламутний, безрадісний день, звичний для пізньої осінньої пори, я провів у сідлі, їдучи самотою через украй непривітну та дику місцевість, над якою важко нависали темні хмари. Уже залягали надвечірні тіні, коли врешті переді мною постав похмурий замок Ашерів.»


(Переклад В.В. Вишневий)


Порівнюючи ці два уривки, ви можна сказати, що другий відрізняється тільки наявністю прислівників та прикметників. А ще, можете нагадати мені, як на першому рівні, я казала, що за кожний не потрібний прислівник (а в розмовній мові прислівники саме такі) ви будете платити по 50 гривень, як студенти Джека платять по 5 доларів. Але ці уривки відрізняються не лише прислівниками. Речення Едгара По не просто розповідають, вони звучать як музика. І річ не в тім, ЩО По описує, річ у тім ЯК він це робить. Зверніть увагу на багатство мови. Мова тут як мереживо, як павутиння. Вона огортає, а слова, наче пальці, що торкаються струн віолончелі.


З «загубленим світом» ви не просто розповідаєте, описуєте, ви створюєте музику. Ви змінюєте тональність, доповнюєте вашу історію саундтреком.


Аби правильно зробити вправу та досягти бажаного ефекту, вам важливо дотримуватися формули: глибокий голос + поетична, щільна, барвиста, піднесена мова (яку ми з корінням вирубували на першому рівні).

Іншими словами, «загублений світ» це всі ті літературні та книжкові викрутаси,  які не дозволялося робити на першому рівні. Складнопідрядні речення, купа ком і нескінченність речень, як у пані Забужко. Але головне тут, аби ви відштовхувалися саме від метафоричності, або глибокого голосу. Почніть із рядка трансформації й далі кожне речення пишіть максимально поетично та барвисто, як тільки можете. Кожне речення. Чим багатшими будуть ваші речення, тим краще. Оздоблюйте їх золотом та перламутром, додавайте до ваших «вареників» масло, сметану та вершки зі шкварками.

Наразі важливо, аби ви відключилися від усього того, що ми з вами вивчали.  Забудьте про ваш голос і як ви розмовляєте. Це вправа де ваше завдання робити максимально довгі та музичні, метафоричні, барвисті речення.. Для того, аби засвоїти голос «загублений світ» та зрозуміти, що саме і як він робить у вашому тексті, ви маєте сфокусуватися на завданні — пишіть максимально літературні, рясні та пишні речення. Ви маєте відчувати їх на язиці. Прочитайте та відчуйте який ритм та темп вони утворюють, яку музику вони вам нагадують?


Якщо «пряма розмова» це реп, то «загублений світ» це Вівальді, Бах,  Бетховен, а іноді й Малер. Пориньте в співучість та мелодійність мови, якою ви пишете. Не хвилюйтеся, що текст буде здаватися вам надто кучерявим, або поетичним. Це вправа. І коли я кажу поетичним, я не маю на увазі риму. Ми пишемо без неї, добре? 


Далі, коли ви писатимете потрібний вам уривок, працюватимете над вашою книжкою, може з’явитися сцена до якої ви захочете додати музики і ви будете знати, як саме це зробити.


Зараз, аби додати до свого арсеналу інструмент «загублений світ» треба виконати вправу: пишіть глибоким голосом і додавайте до нього максимально піднесену та рясну мову, на яку ви тільки здатні.


Ви можете почати свій текст так, як ви говорите. Напишіть кілька речень, аби натрапити на рядок трансформації. А далі масажуйте його, але у відповіді на питання «Яка історія мого життя та Яка правда про мене?» ви тепер пишете багаті, насичені поетичні речення.


Ця вправа, цей голос отримав таку назву через вірш Ренделла Джарелла «Розмірковуючи про Загублений Світ». У ньому Ренделл розказує про своє дитинство, яке він провів у Голлівуді, Каліфорнія. Йдучи зі школи додому, він проходить повз кіностудію Парамаунт де бачить динозаврів та птеродактилів із їх «пап’є-машенівськими посмішками». Вони були зроблені для фільму «Загублений світ». Цей вірш став титульним у збірці, яку Ренделл назвав «Загублений світ: нові вірші» (1965 рік). У збірку увійшли як нові твори поета, так і його найкращі вірші. 


Іронія в тім, що саме в цій збірці, поет почав писати максимально живою та простою мовою. Будучи критиком, у цій збірці він, як хірург, відрізав всю поетичність та пишність, яка була притаманна його попереднім роботам та поезії поетів періоду 30– 40хх років.

«Загублений світ» це не просто поетичність, яка притаманна класичним віршам. Знову ж таки, НІЯКОЇ РИМИ. Вам не римований вірш треба написати. Вам необхідно відчути мелодійність мови та дістати її на свій аркуш. 


Наприклад, ось вам початок одного з моїх улюблених романів “Бог дрібниць” Арундаті Рой:


Травень в Аєменемі — спекотний понурий місяць. Дні довгі й вогкі. Ріка пересихає, а чорні круки ласують манго, які ваблять око поміж зеленим листям нерухомих, немов курявою припорошених дерев. Дозрівають червоні банани. Лускають плоди хлібного дерева. У духмяному повітрі безцільно дзижчать непутящі сині мухи. А потім врізаються на льоту в прозорі шибки і гинуть, спантеличено розбухаючи на сонці. Ночі ясні, проте водночас просякнуті лінощами та гнітючим очікуванням.


Та вже на початку червня зривається південно-західний мусон і приносить три місяці вітру й води з короткими проміжками різкого, блискотливого сонячного світла, у якому квапляться набавитися невгамовні діти. Усе навколо захоплює буйна, нестримна зелень. Межі розмиваються, бо маніокові тини пускають коріння і зацвітають. Цегляні стіни поростають мохом і зеленіють. Перцеві лози обвивають електричні стовпи. Невгамовні в’юнкі рослини проростають крізь латеритні узбіччя і перекидають пагони через залиті водою дороги. Базарами снують човни. В калюжах у вибоїнах, що залишилися на шосе після дорожніх робіт, заводяться мальки.

(переклад Андрій Маслюх)


Зверніть увагу, перші два речення дочить короткі, але далі йде мереживо. Я багато разів чула, що крізь цей початок “важко пробиратися” і нетерплячі читачі припиняють читати цей роман, бо думають, що “він весь такий”. Насправді ні. К слову про “Бог дрібниць” – це наразі єдиний твір, в якому я бачу концентрацію абсолютно всіх інструментів “Письменницького Методу”. Це ювелірна робота  і я дуже раджу прочитати її, аби подивитися, яку красу створила Арундаті Рой і як майстерно вона поєднує різні техніки.


А ось уривок з роману “Світло в серпні” Вільяма Фолкнера. Теж один із моїх улюблених творів:


На Доуновому тартаку Ліна побувала допіру тоді, коли померли батько й мати, хоча шість чи вісім разів за рік у суботу їздила возом до міста, зодягнена у виписану на пошті сукенку, спершись босими ногами об днище й тримаючи поряд себе, на сидінні, загорнуті в клапоть паперу туфлі. Взувала їх перед самим в'їздом у місто. З часом, підрісши, донька взяла за звичку просити батька спинятися на околиці. Тоді сходила й ішла пішки. Не казала, чому хоче йти, а не їхати. Батько гадав, що причина в гладких хідниках і вулицях. Насправді ж вона сподівалася, що перехожі, побачивши її пішою, матимуть за городянку.

(переклад Олег Король)

 

Тут ми теж бачимо мікс із “пиши, як говориш” і “загубленого світу”.

Багато «загубленого світу» в романі «Улісс» Джойса та «У пошуках утраченого часу» Пруста.


А ось приклади прозової поезії Артюра Рембо (переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка):  


Хоч реальність була надто тернистою для могутнього характеру мого —  опинився я все ж у Дами,- великим, сіро-блакитним птахом, підлітаючи до різьбленої стелі й волочачи крило поміж вечірніх тіней.


Біля підніжжя балдахіна, що підтримував її омріяні коштовності й пишноти її тіла, я був великим ведмедем із фіолетовими яснами, із шерстю, посивілою від переживань, з очима, втопленими в кришталь і срібло консолі.


Усе стало тінню й акваріумом полум’я. Вранці — на світанку войовничого червня,- і я, осел, побіг через поля, голосячи й розвіюючи свою кривду, допоки сабі нянки з передмість не кинулися мені на груди.


Перед снігом Втілення Краси високе на зріст. Посвисти смерті й кола глухої музики змушують підводитись, збільшуватись і тремтіти як привид це обожнюване тіло; багряні й чорні рани спалахують на чудовій плоті. Власні кольори життя прориваються, танцюють, вивільняючись довкола Видіння, яке ще в риштуваннях. І тремтіння підносяться й гудуть, і несамовитий смак цих дій виповнюється смертельними посвистами і хрипучою музикою, які світ, що лишився далеко позаду нас, жбурляє на нашу матір краси,- вона відступає, вона підіймається. О! Наші кістки вдостоїлись нового закоханого тіла.


Зауважте, що «Загублений світ» це найважчий із чотирьох голосів, які ми проходимо на другому рівні. Інші три можна виконати просто використовуючи «секретики». У «Прямій розмові» це конкретні слова: чуєш, а я така йому, слиш, братюня, ти мені тут не базарь, бо я твою базарівку бистро прикрию; у «Читати та наспівувати» все, що вам буде потрібно, це обрати фразу та слідувати за її повтором, який буде, як хвиля, діставати нові змісти та поглиблювати ідею; у «Без Меж» досить узяти «Жахливу асоціацію» з першого рівня та розмістити її на аркуші наче слова то фарби. З «Загубленим світом» усе не так просто. Вам необхідно аби КОЖНЕ РЕЧЕННЯ вашого тексту було максимально літературним та поетичним,  максимально насиченим та рясним, максимально оздобленим та накрученим. Кожне речення.


Кожне бо нам наразі потрібен концентрат, бо ми що? Ми тренуємося. Потім ви вже будете обирати скільки та куди саме додавати “Загублений світ”. Але зараз всі 500 слів мають створювати один суцільний, стовідсотковий “Загублений світ”.


Якщо для минулої вправи я просила вас випустити ваших гопників, то тепер час настав для ваших внутрішніх письменників. Вони, бідолашні потерпали останні майже два місяці й зараз, як у романі про Біллі Мілліґана, я прошу їх вийти на сцену. Нехай вони розправлять крила та покажуть себе у всій красі. Нехай не пропускають жодного речення, додають усі метафори, прислівники та прикметники, які ви не давали їм додавати всі ці тижні.


Заборонено в цій вправі дві речі:

1. Писати, як говориш

2. Писати римою


Не бійтеся, якщо текст буде здаватися вам ванільним, смішним чи безглуздим.  Пам’ятаєте, ми робимо вправи. Ви тренуєтеся, а не ваяєте шедеври. І нехай могутній,  осяяний золотим та фіолетовим світлом невагомого космічного ефіру дух всепроникаючого натхнення торкнеться вашого пера, ваших думок, що плавно,  тишком-нишком і водночас величаво повзуть немов густий, сірий, гірський туман вранці схилами зелених, могутніх та мовчазних, повних таємниць та схованок Карпат.  Віддайтеся музиці мови, най вона несе вас на своїх хвилях у свої сховища, далеко за горизонт, де помаранчево-багряний, стомлений за день шаленого оберту Землі диск сонця ховається на ніч, аби не бачити половину людства; де зірки шепочуть,  пліткують та спостерігають за нами; де в чорнильній бездні на світ божий з’являється доля й гасне життя, де мить то є вічність і вічність то є мить, де зірки народжуються й зірки помирають, падають вниз і востаннє, своїм миттєвим світлом шепочуть: «Я була живою».


Гарної практики та до зустрічі в класі!

 

 

26 переглядів0 коментарів

Пов'язані пости

Comments


bottom of page