Що відомо про переможця Букерівської премії — 2025

Учора в Лондоні вручили Букерівську премію — 2025 — одну з найпрестижніших літературних нагород світу. Лауреатом став британсько-угорський письменник Девід Салей (David Szalay) за роман «Плоть» (Flesh).

Девід Салей народився в Канаді 1974 року, виріс у Великій Британії. Його батько — угорець, а мати — канадка. Жив у Бейруті та Лондоні. Здобув престижну освіту в Оксфордському університеті, працював у торговельній сфері. Згодом переїхав до Угорщини (міста Пийч), де й почав будувати літературну кар’єру. Зараз мешкає у Відні.
Його попередні книжки неодноразово потрапляли до короткого списку Букерівської премії, тож цьогорічна перемога цілком закономірна.
«Плоть» — шостий роман Девіда Салея. У центрі сюжету — життя Іштвана. Історія починається, коли він — п’ятнадцятирічний підліток з угорського містечка — разом з матір’ю переїздить до занедбаного району. Згодом вирушає до Великої Британії, де працює водієм та охоронцем, намагаючись вижити в чужій країні на початку 2000-х. Хоча роман не автобіографічний, у ньому відчутні особисті мотиви: батько письменника був трудовим мігрантом зі Східної Європи, а сам Девід має досвід життя поза батьківщиною.
Букерівську премію вручають з 1969 року та присуджують авторам будь-якої національності за найкращий художній твір, написаний англійською мовою й опублікований у Британії чи Ірландії протягом останнього року. Переможець отримує 50 тисяч фунтів стерлінгів (приблизно 65 тисяч доларів).
До короткого списку Букера — 2025 увійшли:
«Ліхтар» (Flashlight) — Сьюзен Чой (США, кореянка);
«Самотність Соні та Санні» (The Loneliness of Sonia and Sunny) — Кіран Дезай (Індія);
«Прослуховування» (Audition) — Кеті Кітамура (США, японського походження);
«Плоть» (Flesh) — Девід Салей (Австрія / Велика Британія);
«Решта нашого життя» (The Rest of Our Lives) — Бенджамін Марковіц (Велика Британія);
«Зимовий край» (The Land in Winter) — Ендрю Міллер (Англія).




У нашій сім’ї теж завжди любили свята. Люблю, коли всі збираються за одним столом, коли можна довго сидіти, говорити про всяке, сміятися… Зараз особливо гостро розумієш, наскільки цінні такі прості речі.
Я дуже чекаю, коли закінчиться ця війна і мій чоловік нарешті повернеться додому. Щоб знову були всі разом, без постійного очікування дзвінка і переживань.
А поки намагаюся підтримувати його як можу. Нещодавно вирішила купити тактичне військове взуття, бо скоро зима. Хочеться хоч чимось допомогти й подбати про нього, поки він там.
Знаю, що багато хто зараз живе приблизно такими ж думками. У кожного своя історія, але бажання одне — щоб наші рідні повернулися додому живими.
І дуже хочеться, щоб наступні свята ми вже зустрічали всі разом. За одним столом.…