За матеріалами підручника “Advanced Method Writing” Джека Грейпса
Адаптація та переклад: Наталі Скорикова
Музи — це єдиний рівень, на якому йдеться про 100% занурення в себе. Тут вже технічних інструментів, як от на ІІ і ІІІ рівні, не буде. Тут потрібна саме внутрішня робота автора.
Тому… з одного боку, це наче найпростіший рівень. Але з іншого, для багатьох, він найскладніший. Бо тут треба бути чесною із собою і ще й сміливою. Коротенько про правила роботи з Музами:
Вам НЕ можна писати ПРО музу чи ВІД музи. НЕ можна взяти архетип дитини та писати ПРО дитину чи ВІД імені дитини. Це буде неправильне виконання вправи.
Якщо виконувати неправильно МУЗ, то тексти ви напишете, але нічого сильного, нового та важливого не дістанете.
Музи про силу та хоробрість.
У творчості поняття “сили” дуже специфічне. Іноді нам бракує фізичної сили, коли не вистачає часу і втома валить з ніг; іноді це депресивний стан і бракує сил психологічних; іноді ми відчуваємо себе хронічно втомленими й нам не то що текст важко писати, нам важко вставати з ліжка та смажити собі ту довбану яєчню на сніданок. Іноді не вистачає “сил” зовсім іншого ґатунку. Ми відчуваємо слабкість перед історією, за яку взялися. Ми пишемо її, але відчуваємо, що нам чогось бракує, перехоплює подих, думаємо й обертом йде голова, або використовуємо різні інструменти, а герої наче ховаються, чи тікають від нас.
Вправа з музами про енергію архетипу. Музи про силу, яку неможливо логічно пояснити. Ця сила може надихнути, може дати підказку, може подарувати відповідь, або відчуття, якого не вистачало аби зробити наступний крок.
МУЗИ й весь четвертий рівень повністю про занурення в себе. Він про зустріч із тими частинами себе, що ми не усвідомлюємо, або з якими ми рідко в контакті.
Треба запам’ятати дуже просте правило — ви пишете З архетипу.
Не про, не від лиця архетипу, а З НЬОГО,точніше з НЕЇ). Цінність впливу музи у цій вправі в тім, що ви можете повністю змінитися та вийти за межі добре знайомих себе.
Я усвідомлюю свою сексуальність і наче легко можу відшукати хвойду в собі, я ж іноді поводжуся як хвойда. Або як дитина, або як діва чи відьма. Бувають в мене “приступи" Матері, тоді я готую, що навіжена і хочу всіх нагодувати та "причинить добро" Але це те, що я усвідомлюю. А нам треба вийти на те, що лежить у підсвідомості та з чим ми не дуже в контакті.
Питання не в тому, яка я хвойда, мати чи дитина. Питання в тому, яка хвойда в мені. Чого вона хоче? Яке в неї минуле? Чим вона живе тепер?
Запросіть ці частини себе на розмову. Уявіть, що ви сидите на вашій кухні, або в улюбленому кафе та розмовляєте. Про що б ви запитали вашу Дитину? А вашу Матір? Як поводиться ваша Мисливиця? Про що хоче розповісти Медуза?
Музи — як окремі особистості, а кожна окрема особистість має свою історію, своє минуле, свій світогляд, свої бажання і — свій ГОЛОС. І ще — сфокусуйтеся на процесі. Ця вправа чудово лягає на юнгівський підхід до частин, що живуть у нас. Мені цей рівень перегукується із книгою 80-х “Богині в кожній жінці”. Свого часу ця книга допомогла мені дослідити та прийняти себе. Так само і цей рівень, якщо писати про себе з себе, то Музи відкриють вам багато цікавих психологічних аспектів.
А ще вони допомагають нам правдоподібно перевтілюватися. Тому коли є затик з одним із персонажів, Музи нам у поміч.
Ваша домашня робота:
1) Прочитайте повністю матеріал.
Оберіть одну з муз і напишіть текст.
Коли Ви читатимете текст у класі,
Ви нам НЕ кажете, яку саме Музу ви обрали.
Ми маємо послухати Ваш текст і спробувати її вгадати.
2) Обсяг вправ 500 слів.
Все, як завжди)
В оригіналі, у підручнику Джека, цей рівень називається «Disquieting Muses» — «Тривожні Музи». Він взяв цю назву з назви вірша Сильвії Плат. Українського перекладу я не знайшла, а сама перекладати улюблену поетесу не наважуюся, тому кому цікаво, ось цей вірш в оригіналі:
The Disquieting Muses
Mother, mother, what ill-bred aunt
Or what disfigured and unsightly
Cousin did you so unwisely keep
Unasked to my christening, that she
Sent these ladies in her stead
With heads like darning-eggs to nod
And nod and nod at foot and head
And at the left side of my crib?
Mother, who made to order stories
Of Mixie Blackshort the heroic bear,
Mother, whose witches always, always
Got baked into gingerbread, I wonder
Whether you saw them, whether you said
Words to rid me of those three ladies
Nodding by night around my bed,
Mouthless, eyeless, with stitched bald head.
In the hurricane, when father's twelve
Study windows bellied in
Like bubbles about to break, you fed
My brother and me cookies and Ovaltine
And helped the two of us to choir:
'Thor is angry; boom boom boom!
Thor is angry: we don't care!'
But those ladies broke the panes.
When on tiptoe the schoolgirls danced,
Blinking flashlights like fireflies
And singing the glowworm song, I could
Not lift a foot in the twinkle-dress
But, heavy-footed, stood aside
In the shadow cast by my dismal-headed
Godmothers, and you cried and cried:
And the shadow stretched, the lights went out.
Mother, you sent me to piano lessons
And praised my arabesques and trills
Although each teacher found my touch
Oddly wooden in spite of scales
And the hours of practicing, my ear
Tone-deaf and yes, unteachable.
I learned, I learned, I learned elsewhere,
From muses unhired by you, dear mother.
I woke one day to see you, mother,
Floating above me in bluest air
On a green balloon bright with a million
Flowers and bluebirds that never were
Never, never, found anywhere.
But the little planet bobbed away
Like a soap-bubble as you called: Come here!
And I faced my traveling companions.
Day now, night now, at head, side, feet,
They stand their vigil in gowns of stone,
Faces blank as the day I was born.
Their shadows long in the setting sun
That never brightens or goes down.
And this is the kingdom you bore me to,
Mother, mother. But no frown of mine
Will betray the company I keep.
Розкішний. Складний, але розкішний, як і вся поезія Сильвії Плат, яку я наполегливо раджу. Виявилося, що Сильвія Плат писала цей вірш за картиною Джорджо де Кіріко, назву якої перекладають як «Руйнування муз», «Стривожені Діви» та
«Тривожні Музи». Ось ця робота (написана в 1925 році):
Сам вірш я обожнюю. До речі, кому цікаво, можете послухати, як його читає сама авторка, та що вона каже про створення та сприйняття поезії та мистецтва в цілому. Ось посилання: https://www.brainpickings.org/ 2014/10/27/sylvia-plath-reads-the-disquieting-muses-bbc/
Але, одразу попереджаю, ВІРШ НЕ Є ПРИКЛАДОМ ВПРАВИ. Аби не лякати вас тривожними музами, я цей рівень називаю просто “МУЗИ”. Вірю та й практика показує, що вони в усіх нас дуже різні: в когось спокійні, в когось тривожні і т.д. Весь цей курс ви маєте використовувати енергію ваших муз. Я пишу ваших, оскільки в кожного з вас є своя, неповторна та унікальна муза, не схожа на музу інших. Коли Джек тільки починав давати вправи цього рівня, він надавав приклади творів, які, на його думку, відповідали тому чи іншому архетипу музи. Але, як показала практика, на даному рівні приклади не допомагали, а навпаки, заважали виконувати завдання. Якщо на попередніх рівнях ви мали засвоїти різні техніки, то на цьому рівні ви будете вчитися використовувати енергію архетипів, енергію муз. І тут важливим є те, що МОЯ муза Діва буде відрізнятися від вашої і навпаки.
Ще раз, у кожного з вас є своя, неповторна муза зі своєю унікальною енергетикою. Вона всередині вас і вона – унікальна. На цьому рівні в нас не буде поняття «правильно» зробити вправу. Тут головне використати енергію, а енергія це поняття суб'єктивне. Вашою задачею є знайти енергію «власної музи», звідки вона походить та як впливає на уривок, який ви пишете, як змінює структуру ваших речень тощо. Ми будемо працювати із сімома музами й наприкінці курсу ви будете знати, як кожна з них на вас впливає та де і як ви можете використовувати цей вплив. Як завжди, ми досліджуємо власні межі,
власний світ, досліджуємо себе та свою креативність.
Якщо ви ще не помітили, то я нагадаю, Письменницький метод Джека Грейпса ніколи не фокусується на предметі. Ви жодного разу не отримували завдання типу, напишіть про це, або про це. Ми постійно працюємо з голосом, ритмом та впливом тексту на читача. Ми фокусуємося на процесі та на «як писати». Ні про «що», а «як». Ми рухаємося в процесі та через голос. «Загублений світ», «Пряма розмова» це про голос. Так само, як і «Читати та наспівувати», хоча багато людей думають, що ця вправа про щось величне, як он промова Мартіна Лютера Кінга, або про якусь важку чи важливу тему. Ні. Ви можете писати про миття посуду чи чергу до супермаркету використовуючи «Читати та наспівувати». Предмет ніколи не має значення. Не має значення «що», важливим є виключно «як». Як енергія проходить крізь ваш голос, як вона впливає на нього. Як енергія змінює, спотворює, посилює голос у тоні, дикції, особливо в конкретній просодії рядка, який використовує ваша мова. Джек вважає, що наш голос – це як відбиток пальця й ця вправа здатна змінювати ваш відбиток, відбиток вашого голосу.
У цій вправі ми працюємо з глибоким енергетичним станом, який походить зі станів природної енергії архетипів, яка впливає на ваш голос, вашу мову та просодію, інтонацію кожного рядка. Джек наводить такий приклад:
«Уявіть, що ваш голос внесено до комп’ютера. Коли ви надаєте ваш текст, комп’ютер розуміє, що цей текст написаний конкретно вами. Так от, вправа з музами може обдурити комп’ютер. Використовуючи енергію муз, ви написали текст, який відрізняється від вашого типового голосу. У теорії, комп’ютер не може ідентифікувати, що цей текст написали ви, бо вправа змінює природу використання мови залежно від того, якою музою ви пишете».
Головне, що вам треба зрозуміти, ця вправа не про контент та використання ваших знань в області архетипів та муз грецької міфології. Ці знання в даному випадку на є суттєвими. Можна навіть сказати, що чим менше ви знаєте про поняття архетипів, тим краще. Тим менше ваші теоретичні знання будуть впливати на ваші тексти. Ця вправа виключно про енергію та вплив. Архетипи живуть всередині нас. Вони вже на нас впливають. Вам не потрібно читати, що воно таке ті архетипи, або що таке «музи» і як до них ставилися у стародавній Греції чи Римі.
Ми будемо працювати з музами, які називаються Дитина, Діва (або Незаймана), Мати, Повія (або Шльондра, Хвойда, Спокусниця, Сирена), Карга (або Відьма, Старуха), Мисливиця та Медуза (вона, до речі, не зовсім муза, та хтось запропонував Джеку додати цей архетип і він погодився, бо вона дійсно має потужний вплив).
Ваше завдання писати з енергії стану цих архетипів всередині вас. Ви не пишете ПРО ці архетипи, ви не пишете ЯК ці архетипи. Ви пишете З цих архетипів. Ви досліджуєте, як та чи інша муза, яка несе в собі архетип, впливає на ваш текст, на вашу мову, на вашу структуру речень. Пам’ятайте, ви письменник/-ця. У цій вправі ви не персонаж дитини чи старої карга, чи матері. Наприклад, ви пишете з архетипу Повії і ваш уривок про дитячі спогади. У вашому тексті НІЧОГО не має казати читачу, що ви пишете, як повія, від особи повії, або про повію чи її архетип. Тільки ваша мова, ваші речення, ритм, тон, слова мають давати нам підказку, що ви пишете з якогось конкретного архетипу.
Дуже може бути, що вам знадобиться написати кілька уривків, писати кілька днів, аби відчути архетип, зрозуміти його для себе, локалізувати його енергію. Кожне речення, яке ви пишете має досягати самого серця цієї енергії. Оскільки в кожного архетипу є свій автентичний вплив, ми не можемо сказати точно типу, ось цей текст це правильна «Дитина», а цей ні. Але, коли ви будете читати ваші уривки в класі, і якщо ви уважно та старанно виконаєте цю вправу, повірте, більшість із нас відчує, яка саме муза вплинула на ваш текст, енергію якого саме архетипу ви використали. Деякі студенти, коли дізнаються про правила та умови виконання цієї вправи, починають хитрити. Вони думають, що о, раз ніхто нічого однозначного сказати не може та й оцінити теж, то сяду я й нашвидкуруч наваяю якийсь текст, а там нехай викладач та одногрупники гадають, що там у мене за муза така.
Написати спочатку текст, а потім подивитися, який архетип вийшов — НЕ працює. Якщо ви так зробите, ніякої зміни вашого голосу, ніякого перевтілення, нової ідентичності ви не отримаєте. Пам’ятаєте, особливо на першому рівні, дехто з вас виконував вправу за принципом «та й так піде» не прочитавши й не виконавши всі умови. Одна зі студенток зробила хитрість, за яку я їй дуже вдячна. Краще продемонструвати різницю між письмом власним голосом та як вона звикла писати, годі і придумувати. Так от, вона писала текст на картинку-момент і якось важко їй писалося, не могла вона добрати 500 слів. Картинку-момент вона написала, початок у неї був «пиши, як говориш», а під кінець, вона взяла абзац зі старого тексту (він був написаний до курсу) і вставила, типу так і було. Й от ми з групою слухаємо і відчуваємо, що під кінець щось не так. Я й питаю студентку, а що там відбулося наприкінці? Ваш голос кудись зник, не зрозуміло, хто дописував ваш текст. І студенти такі: «Так, відрізняється й сильно». Студентка була одночасно й у шоці і в захваті. Після цього вона розказала, що додала старий уривок. А ми всі почули, яка величезна різниця є між її автентичним голосом, та голосом її «письменника», яким вона писала раніше.
Так само і з музами. Якщо будете дурити мене та групу й писати спочатку текст, а потім додумувати архетип, ви обдурите тільки себе. І навіть якщо ми не почуємо відмінності, вважайте, ви себе обікрали. Ви так і не дізнаєтеся на що спроможні, що саме несе в собі ваш архетип Матері, чи Дитини, чи Спокусниці, чи Мисливиці.
Як виконувати вправу?
Обираєте музу. Можете заплющити очі та відчути її в собі. Яка вона? Що ви відчуваєте? Які образи ви бачите? Перед тим, як почати писати, спробуйте змінити позу вашого тіла. Вам треба відчути енергію архетипу. Не писати логічні образи, асоціації, а відчути енергію. Не поспішайте. Не йдіть за логікою. Наразі вам важливо відчути, а не придумати. Відчути. І тільки після цього, починайте писати. Важливо, аби кожне ваше речення відповідало енергії вашого обраного архетипу. Розслабтеся та отримуйте задоволення від подорожі. Ви гадки не маєте, що архетип вам дістане та принесе, який текст напишеться. Насолоджуйтеся цим викликом, йдіть у нове та невідоме. Не думайте, про що писати, віддайтеся енергії та фокусуйтеся на тому, як змінюється ваше письмо, як змінюється ваш голос.
Чого НЕ треба робити:
1) Писати ВІД персонажа музи. Наприклад, обрали ви музу Мати. НЕ пишіть від особи матері. Не пишіть, наче ви мати й ось ваша історія чи спогад, чи досвід;
2) Не пишіть ПРО музу. Наприклад, ви обрали Мисливицю й починаєте писати, що ж то за жінки такі, мисливиці. Ніт. Ви так НЕ робите. Ви не пишете історію про Мисливицю чи про будь-яку іншу музу.
Ви обираєте музу. Відчуваєте її енергію у вашому тілі й починаєте писати речення, яке походить із цієї енергії.
Як зрозуміти, чи правильно ви виконуєте вправу?
Оберіть музу, відчуйте її, напишіть текст. Аби перевірити чи точно ви використовуєте саме енергію архетипу, виберіть іншу музу. Відчуйте, знайдіть її в собі й напишіть новий текст. Чи змінилися ваші речення, тон, динаміка, ритм? Якщо так і ваші тексти різні — ви все правильно робите, якщо тексти не відрізняються, тоді треба ще пробувати.
І не хвилюйтеся, якщо спочатку буде важко. Згадайте кожну вправу, яку ви робили — кожна по-своєму була важкою та здавалося, що або її нереально виконати, або я все розумію та в мене ніколи не вийде. Кожна вправа в Письменницькому методі це виклик. Виклик самому собі. У нас попереду сім тижнів практики. У вас усе вийде, от побачите.
Повірте, ви будете з захопленням згадувати цей досвід та тексти написані енергією ваших муз. Ви будете здивовані. Пам’ятаєте, нема відкриття для автора, немає відкриття для читача. У вас буде багато відкриттів. Робота з архетипами в такому ключі, з таким фокусом відкриває нові межі вашого пізнання себе, своєї творчості та своєї майстерності.
Можете ще раз перечитати, як виконувати вправу й чого робити не слід. У кожного з нас живуть архетипи, ми не усвідомлюємо їх вплив. Тепер час із ними познайомитися та дізнатися, на що вони здатні, на що здатні ви.
Ще додам, що МУЗИ прекрасно допомагають писати рукопис. Іноді саме робота з музами допомагає зрозуміти персонажа, або додати йому/їй правдоподібності, автентичності. Іноді музи підказують tone of voice з яким варто писати персонажа. Іноді, сама муза стає персонажем. Артем Попик завдяки цьому рівню написав детектив-триллер. Саме з муз народилася більшість дійових осіб його роману.
Кейт Утєва має окрему збірку, ми її ще не видали, бо Кейт продовжує над нею працювати. Але перші тексти та концепт збірки народилися саме на четвертому рівні “Методу”.
Тому знайомтеся зі своїми музами. Запросіть кожну по черзі на чай, або випийте з ними по черзі вина на кухні. До речі цікаво, а що п’ють ваші музи? Які в них вподобання? Про що вони думають? Про що хвилюються? Чого бажають? Про що згадують? Про що шкодують і чим пишаються?
Поговоріть із кожною. Кожній приділіть час, кожній дайте написати текст.
Пишіть її голосом, пишіть з неї, дайте їй волю.
Немає різниці, в якому порядку ви обираєте музу. Головне, аби ви написали текст з кожної музи. В ідеалі проводити з однією музою хоча б один тиждень і написати 3-4 тексти з неї. Це потрібно для того, аби надалі ви впевнено відчувати її вплив і могли легко перемикатися на різні голоси ваших різних муз.
Довіряйте процесу та не думайте про ЩО писати, фокусуйтеся на ЯК.
Будуть питання – пишіть у наш чат.
До зустрічі у класі!
Comments