V РІВЕНЬ. BIG DICEабо велика гра тональної динаміки

За матеріалами підручника “Advanced Method Writing” Джека Грейпса

Адаптація та переклад: Наталі Скорикова

Ви дійшли до п’ятого рівня. За цей час ви набули досвіду опановування новими інструментами. Ви робили різноманітні вправи, що забезпечували конкретний тональний ефект. Якщо серце Письменницького Методу це голос, то його тіло — це тональна динаміка. Джек порівнює інструменти курсу з музичними інструментами. Уявіть, що кожна вправа це гран на музичному інструменті симфонічного оркестру. Кожен інструмент має унікальний звук, різну тональність та музичну якість. Коли композитор або композиторка пишуть музику, вони використовують всю палітру гральних інструментів. Вони створюють мелодію тональних переходів та ефектів, що впливають на нас. Писати розповідь, повість, сценарій це те саме що писати симфонію. Під предметом або темою, читачі відчувають зміни тону, що впливають на них сильніше ніж буквальне значення слів. А опери? В них завжди схожий сюжет.

Чудово про це пише Олександр Бойченко:

"Сюжет опери – навіть із поправкою на умовності жанру – виявився відчайдушним. Події там розгортаються на оточеному бурхливим океаном острові. Островом править зла чарівниця, яка всіх, хто їй не подобається, перетворює своїм сопрано на чудовиськ. Проте котрогось разу невблаганна доля заносить на острів контратенорового лицаря. Щоправда, за задумом Генделя, це мав бути мецо-сопрановий кастрат, але методи навчання оперних співаків відтоді трохи злагідніли, тому перед чарівницею постає контратенор. Ну, вона в нього так чи сяк закохується і не перетворює його на чудовисько, а лише позбавляє пам'яті про контральтову наречену. А у нареченої є брат. І вона, ясна річ, зичить у нього штани і прибуває на острів. Де в неї закохується – бо вона в штанах – сестра чарівниці. Бо у чарівниці, забув сказати, є сестра – також сопрано, щоб глядач не заплутався…

І тут до мене дійшло. Це ж композиція, м'яко кажучи, фільму для дорослих. Такі фільми ж не заради того знімаються, щоб показати, як сантехнік ремонтує кран чи як садівник стриже кущі. І не заради того, щоб котрийсь із них у підсумку пошлюбив медсестру. І взагалі не заради сюжету та розкриття психології героїв. А заради тих елементів, на яких і тримається опера: вступна гра, соло, дует, ансамбль, якщо треба – хор.”

Симфонія, опера, кіно, серіал, роман, повість, новела — сюжет є другорядним елементом. Чіпляє нас не “що”, а як. І дуже прикро, коли цікаве “що” (героїчна історія вашого життя, або незабутня подорож, що змінила вас, або досвід, який треба поширювати, аби цей світ ставав трішки кращим чи крута вигадана історія) руйнується млявим “як”.

Основний принцип Письменницького Методу полягає в концепції тональної динаміки. І проблема в тім, що ми про це забуваємо. Поки робимо конкретну вправу — все ок, є концентрація і ми бачимо як вона впливає на текст, який ефект створює.

Але коли вправа завершується, ми що робимо? Ми починаємо писати так, як нам найлегше і як ми звикли. Голос міцний і він у багатьох стає повноцінним стилем, але далі ми більше не досліджуємо, не використовуємо всю палітру наших можливостей. Ідея вправ цього рівня з’явилися у Джека після одного випадку. В нього була студентка, що давно відвідувала класи, чудово виконувала вправи та досить добре писала. Настільки добре, що її запрошували на різні літературні читання, публікували роботи тощо. Він знав її кілька років. Одного вечора Джек відвідав її читання і почув нові уривки.

Вона добре писала, володіла всіма інструментами, в текстах був її голос, що розвинувся у стиль, але, як підмітив Джек, її уривки звучали однаково. Вин запитав себе, чого вона не використовує тональну динаміку принципами якої чудово володіє? І тоді зрозумів, що неодноразово говорив яких чудових ефектів набуває уривок при поєднанні різних інструментів, голосів, але студенти не пробували робити це на практиці. Він був впевнений, що вони будуть це робити самостійно, оскільки вони ж знають всі концепти. Але, як то кажуть, ніт. Ми багато чого знаємо корисного, але далеко не все робимо.

Тренування на цьому рівні, так само як і на попередніх, підкріплюються принципом тренування спортсменів, а саме — футболістів американського футболу. Є в них така вправа: гравці беруть величезну шину та штовхають її з одного кінця поля до іншого. Ця вправа тренує силу та витривалість. І зрозуміло, що під час матчу цей гравець без шини, умови інші, але тренування допомагає йому бути кращим гравцем.

Вправа “біг дайс” (не хочу перекладати, мені подобається англійська назва) навчить вас (або як мінімум змусить) використовувати всі комбінації голосів для написання симфонічного уривка.

В нас буде схема роботи, розклад. Перші два тижні ви будете робити вправу схожу на “міні дайс”: на другому рівні, коли ми вивчали чотири основні голоси, ви підкидали гральний кубик та писали чотири рядки голосом, що випав. “Біг дайс” складніший. В “міні дайс” у вас були тільки три концепти першого рівня та три концепти другого рівня. І згадайте, які круті тексти ви тоді написали! “Біг дайс” поєднує ВСЕ, що ви вивчали. Для вправи знадобиться вже два кубики. Схему по кубиках я приведу нижче. Зараз приведу “план роботи” на наступні сім тижнів. Він трішки відрізняється від Джекового. Але, як показала практика, всі зміни, що я вношу дають вам глибший результат, тому будемо рухатися наступним чином:

І тиждень: кожен 4-й рядок тональна зміна

ІІ тиждень: як і на першому тижні, кожен 4-й рядок тональна зміна.

ІІІ тиждень: кожен 3-й рядок

IV тиждень: кожен 3-й рядок

V тиждень: кожен 2-й рядок

VI тиждень: Dice No Dice

VII тиждень: Dice No Dice

У Джека цей рівень триває чотири тижні і я бачила, що студентам не вистачає часу для повноцінного засвоєння техніки. Вони пробують, розуміють як воно робиться, але тональна зміна не стає їх інструментом, вона не використовують її інтуітивно. Більшість пишуть один текст на тиждень і все. Текст написано, а результату для подальшої роботи нуль. Звісно, це проблема студентів, що не приділяють достатньої уваги вправі. Але я сама була студентом і знаю чому ми так робимо і чого нам коштує всадити себе та повноцінно тренуватися щодня. Тому, як викладач, я хочу створити такі умови, аби сама програма давала вам достатній досвід аби засвоїти цю техніку бо вона дуже крута.

Тепер детальніше про правила виконання:

1. Ви рахуєте не речення, а РЯДКИ. Це для того, аби ваш мозок не підлаштовував зміст речення. Ви почали писати “рядок трансформації” у вас глибокий голос, а тут раз, і вам треба продовжити речення глибокого голосу “прямою розмовою”. Тому ви рахуєте саме рядки.

2. Ви можете спочатку “накидати” кубик аби бачити план, що вам писати й тоді під час писання ви не відриваєтеся на кубик. Ви можете підкинути один раз, почати писати, написали потрібну кількість рядків і знову підкидаєте кубик і так до закінчення тексту. Робіть так, як вам зручно. Немає жодної різниці, зробите ви собі на початку план чи щоразу кидатимете кубик. Комусь хочеться не відволікатися, а комусь хочеться не знати на перед, який інструмент буде наступним. Як хочеться саме вам? Подумайте та робіть як зручно. Головне тут – перемикати тональність кожен 4-й, потім 3-й і потім 2-й рядок.

3. Обсяг тексту від 500 до 700 слів. Якщо ви відчуєте, що ваш уривок складається в історію, що хоче з’явитися на цей світ дописаною — продовжуйте писати не зважаючи на обсяг. Але ті з вас, хто саме тренується, а не через вправу пише рукопис — орієнтуйтеся на обсяг, він як розмір поля яким бігає футболіст з шиною, він задає вам рамки, орієнтир, а це під час тренування дуже важлива умова.

4. Dice No Dice (дайс-ноу-дайс) — це найскладніша вправа цього курсу. Вона означає, що ви відкладаєте ваші кубики, але продовжуєте робити тональні переходи. Ви їх робите свідомо. Самостійно обираєте коли зробити перехід, скільки він буде тривати, який саме це буде тон, голос. Ви п’ять тижнів тренувалася, “штовхали шину”, кубик змушував вас робити зміну, а тепер ви маєте зробити її самостійно. Ви маєте написати симфонію, що повністю залежить від вашого вибору — який саме інструмент буде звучати.

Ця вправа технічно найскладніша. Тут вже немає такої концентрованої глибокої роботи, якої вимагали від вас музи. Але тут ви качаєте різні м’язи. Мені п’ятий рівень нагадує високоінтенсивне інтервальне тренування (high intensity interval training, HIIT). З шиною я не бігала та в американський футбол не грала, а от ВІІТ робила і це супер виснажливо, але й результат був приголомшливий, бо змінювалося все тіло не лише зовні, але й всередині змінювалися процеси. Так само і з “біг дайс”. Ці вправи допомагають навчитися відчувати тональні зміни. Як і при “міні дайс” у вас будуть виходити різні тексти: інколи це будуть круті новели, іноді уривки до розділу, що раніше важко писалися або зовсім не давали до себе підступитися. Тональні переходи підказують як краще зобразити сцену, або розкрити характер героїв. Іноді тональні переходи народжують історії, про які ми не здогадувалися.

Отже, ви використовуєте ДВА КУБИКИ. Ось позначення чисел:

2 — Без Меж

3 — Зуби та рот.

Підкидаєте один кубик аби обрати рівень інтенсивності:

1 або 2 = 1 рівень (легкий)

3 або 4 = 2 рівень (середній)

5 або 6 = 3 рівень (максимальний)

4 — Загублений Світ

5 — Рядок Трансформації, масаж

6 — Пиши, як говориш

7 — Картинка-момент

Коли починаєте робити картинку-момент, ви продовжуєте підкидати кубик для перемикання тону. Вийде, що про пропс ви пишете загубленим світом, про сетінг прямою розмовою тощо. Ваша картинка-момент триває скільки ви вважаєте за потрібне. Коли саме давати другий букенд — вирішувати вам. Але головне, ви продовжуєте зміну тону всередині картинки-моменту.

8 — Пряма Розмова

9 — Читати та наспівувати

10 — Музи

Підкидаєте кубик, аби дізнатися яка саме з муз:

1 — Дитина або Медуза, ви обираєте самі

2 — Діва

3 — Мати

4 — Мисливиця

5 — Спокусниця, Хвойда, Шльондра, Проститутка

6 — Відьма, Стара карга, або просто Старуха

11 — Сюрреалізм

12 — Жахлива Асоціація

Повірте, це буде гаряче. Особливо мені цікаво, які тексти ви напишете на шостому та сьомому тижні. Нагадуйте собі, що ви просто виконуєте вправу.

Отримуйте задоволення від процесу, саме він народжує ваш проєкт.