5 порад, як писати правдоподібно про вигадане

5 порад,

як писати правдоподібно про вигадане

Переконливо розповідати про те, чого ніколи не бачили, — це, мабуть, вершина письменницької майстерності. Фантастичні світи, незнайомі локації, далеке минуле чи майбутнє — як писати про це правдоподібно й так, щоб читачі навіть думки не допускали, що може бути інакше?

Насправді досягти такого рівня правдоподібності можна конкретними інструментами й техніками. Ми зібрали п’ять порад, як писати про вигадані місця й обставини так, щоб вам вірили.

Одна з порад Стівена Кінга — писати про те, на чому добре знаєтеся, — суперечить його власній історії. Адже коли він працював над «Керрі», то взагалі не знався на дівочому світі в старшій школі. Його консультувала дружина Табіта, яка розказувала про роздягальні, гігієну, булінг і правила життя для дівчат. Тож якщо ви хочете писати про щось нове для вас, вивчіть це. Минуле живе на старих фото, у мемуарах і документах. Міста, у яких ви не були, — на гугл-мапах та у свідченнях мешканців. Професійні спільноти — на форумах, профгрупах і в літературі на цю тему. Шукайте консультантів, реальні тверді факти й спирайтеся на них.

Навіть якщо йдеться про сцену на космічному лайнері, у підводному місті або у вітальні вікторіанської епохи, людина там сприймає світ через очі, вуха, язик, ніс, шкіру. Додавайте картинку, звуки, смаки й запахи, описуйте повітря, температуру навколо й те, який цей світ на дотик. Використовуйте всі кінематографічні плани: загальну картинку, середній план, близький і макрозйомку. Не забувайте наближати та віддаляти камеру вашого погляду до різних об’єктів художнього світу. Це додасть правдоподібності та зробить ваші описи об’ємнішими.

Уявіть, що ви хочете до Парижу й шукаєте інформацію про місто в тревел-блогерів. Якому довіритеся швидше: тому, який дає вартість проїзду, екскурсій і конкретні маршрути та назви готелів, чи тому, який просто співає дифірамби вежі й радить селитися в центрі? З художнім текстом ситуація та сама. Нам вірять, коли отримують конкретику, навіть якщо йдеться про вигаданий світ. До речі, цей прийом використала Ролінґ: вона постійно наводить власні назви газет, закладів, солодощів і ціни на все в сиклях і галеонах.

Інакше кажучи, міксуйте правду з вигадкою. Шукайте в себе схожий досвід і діліться ним там, де це доречно. Наприклад, ви колись спізнилися на потяг, а в рукописі є сцена, де герої опинилися на безлюдному острові. Що ви тоді відчували? Розгубленість? Злість на себе чи обставини? Безпорадність або ж страх не потрапити туди, куди треба? Помножте ці відчуття на сто, дослідіть їх, з’ясуйте, як реагує ваше тіло, і зробіть з них переживання ваших героїв.

Ви маєте право писати про Париж 1920-х не так, як Гемінґвей. Ви маєте право створювати марсіанські поселення не так, як у Бредбері. Маєте право на власний світ фентезі не як у Толкіна чи Ле Гуїн. Ніхто не знає, як правильно писати про те, чого не існує. Тож відпустіть це. Головне, щоб цей світ мав певну логіку й цілісність, щоб його можна було побачити, почути й помацати через ваш текст.

Долучайтеся, прокачуйте свою письменницьку майстерність, отримуйте підтримку наших викладачів і спільноти в METHOD WRITING CLUB!