2018 рік. Доковідні часи. То був один із тих сльотавих днів, коли всі в класі були або роздратовані, або мовчазні та похмурі. Так, навіть у вічно сонячному Лос-Анджелесі бувають такі миті. За вікном цілий день лив дощ, а температура зі звичних +24 спустилася до +8. Плащі валялися на підлозі разом із парасольками й дощовиками. Ноги були холодними, одяг — вологим. Залишався ще один клас перед фінальною класною вечіркою. Усі були зосереджені на вправах, на процесі протягом останніх шести тижнів. Напруга витала в повітрі. Можливо, то через дощ та різкий холод, а можливо, через роздратованість, тому що наближався час подивитися на свою роботу, попри те, що більшість людей у класі не мали того, що вони очікували від себе на початку курсу і що мали намір завершити, — своєї першої книги. Один зі студентів, високий чоловік років сорока, підійшов до Джека під час перерви. Джек стояв біля столика зі снеками та додавав вершки до своєї кави без кофеїну. Це була одна з тих «конфіденційних» розмов зі студентом.
— Слухай, — сказав чоловік. — Я дійсно поринаю в увесь цей процес, але коли я, нарешті, почну писати свій роман? У мене є купа ідей, а у мене таке відчуття, наче я витрачаю час.
Джек підняв очі й зробив ковток кави. Студент тримав блокнот — журнал, у якому він виконував вправи. Коли він купив його, новий, той був блискучим, з чорною шкіряною обкладинкою і яскравою чорною стрічкою-закладкою. То була дорога шкіра, навіть Джек це бачив (а він не дуже розбирається у таких речах), але тепер зошит виглядав затертим від відкривання й закривання, на ньому були плями кави, а сторінки потовщали від усіх тих чорнил, слів і речень, які, ніби дріжджі, роздували зошит. Джек зробив ще один ковток і сказав:
— Ти вже написав частину свого роману, — він вказав на журнал студента, — він там.
— Ти маєш на увазі ці домашні вправи в блокноті? — запитав студент. — Це не мій роман, це просто виконані вправи.
— Звідки ти знаєш? — відповів Джек. — Ти перечитував усе, що написав? Можу посперечатися, у тебе там є матеріал, який впишеться у твій роман. Один із твоїх записів у журналі може стати в пригоді для першого розділу. Інший може стати кінцівкою роману або знадобитися в п’ятому розділі. Те, що ти створив ці сторінки, виконуючи вправи, не означає, що в продукті, із яким ти працюєш або який маєш намір створити, не можна використати цей матеріал. Відріж зайве, відредагуй та подивись, що ти маєш. Може бути, у тебе вийде книга віршів. Або збірка оповідань. Хто знає? Перевір.
Чоловік відкрив журнал і почав читати. «Хммммм», — сказав він. Перегорнув сторінку і прочитав ще трохи. Джек випив пів чашки кави, а студент вимовив «хмммм» ще кілька разів і кивнув головою. Потім підняв очі і сказав: «Ти маєш рацію!». Після чого пішов на своє місце й сів на свій вологий плащ.
Процес Створює Продукт
Ви пройшли довгий шлях за короткий проміжок часу. Сім тижнів промайнули, як один. Тепер настав момент, коли вам потрібно відступити крок назад і підбити підсумки. Або, як було в тексті Сергія, ви зараз Орфей, якому дозволили озирнутися.
Подивіться, що ви зробили? Подивіться, чого ви навчилися? Мета вашої випускної роботи — показати вам це. Досі ваші записи були у вашому журналі. У когось різні шматки вправ збережено на телефоні, на комп’ютері, якісь уривки написані в блокноті. Це все має вигляд чернетки. Я хочу, щоб ви розуміли: створення вашої книги на даному етапі — це така ж сама вправа, як і всі інші в програмі курсу «Письменницький метод Джека Грейпса». Сприймайте цю роботу, як ще одне тренування в процесі. Ті з вас, хто вагається, хто думає, що «мені нема чого показувати, я мало написав/написала», мають виконати цю вправу тим паче.
Зрозумійте, що створення всього мистецтва починається з процесу, а не з продукту.
Робота, яку ви виконуєте у своєму журналі, дозволяє вам зосередитися на процесі й не думати про продукт. І це мусить стати вашою звичкою, що засвоюватиметься на постійних повтореннях. Не інтелектуальне розуміння, а знання тіла. Ось для чого ви створювали ваш журнал. І поки ви працюєте над ним, приходить розуміння, що саме з процесу народжується продукт. І ваш продукт у цьому випадку — ваш чапбук.
Створюючи вашу книгу (the chapbook), ви перетворюєте ваші записи в журналі на щось подібне до продукту, саме тому ви можете зробити крок назад і сказати: «Подивіться, як цей уривок, який я вважав ніяким, набрав сенсу та перетворився на оповідання або розділ».
Що таке «A CHAPBOOK»?
Ані в російській, ані в українській мові немає точного відповідника для поняття «chapbook». Якщо дивитися на англійський варіант, то там теж є кілька версій, що саме означає слово «chapbook». Деякі стверджують, що термін «chapbook» з’явився
наприкінці 19-го століття, коли видавці на щорічних конференціях поширювали з рекламною метою першу главу майбутньої книги. Ця невелика брошура, памфлет, була названа «chapbook».
Відповідно до англомовного словника (OED), слово насправді походить із середньовічної англійської та означає «щось дешеве, що створене для купівлі, продажу або бартеру».
Перед великою зміною голосних слово «chap» (чап) звучало як «cheap» (чіп) (що перекладається як «дешево»). Chapman (чіпмен, вимовляється, як «дешевий») був мандрівним торговцем, який продавав усілякі предмети домашнього вжитку чи сільськогосподарський реманент. Інколи ці люди були пов'язані із релігійними чи політичними силами, а інколи пропонували навіть книги з віршами. Ці брошури стали називатися chapbook (вимовлялося, як чіпбук «дешева книга»).
За часів Шекспіра поети часто випускали свої невеликі поетичні збірки в стилі памфлетів або збірників — чапбуки.
Американські та британські поети у 20-му столітті зазвичай видавали чапбуки самостійно, виготовляючи їх обмеженим тиражем. Перша книга Езри Паунда, «Luma Spento», була самовиданим чапбуком, надрукованим накладом у 100 примірників, половину з яких він у розпачі викинув із Моста Академії, де Сан-Марко поєднується з Гранд-каналом у Венеції. Сьогодні копія цієї збірки коштує тисячі доларів.
Е. Е. Каммінгс також опублікував свою першу книгу віршів у вигляді чапбуку, як і безліч інших поетів. Один з найвідоміших випадків самовидання пов’язаний із Вітменом: він самостійно допомагав друкувати своє видатне «Листя трави», у якому містився його новаторський довгий вірш «Пісня про себе». Перші три книги Чарльза Буковскі також були чапбуками, і зараз вони коштують від 3000 доларів за збірку. Деякі чапбуки зроблені просто, інші ретельно створювалися з використанням графіки й художніх робіт, а подекуди навіть із додаванням вручну бризок кольору. Той же Буковскі сам малював ілюстрації до своїх чапбуків, і тому зараз ці книги стали ще ціннішими.
Отже, якщо коротко, чапбук — це маленька книжечка, яку автор зробив власноруч у маленькому накладі. Чапбук не означає «дешева книга». Чапбук означає «книжка власного, авторського виробництва». А ще чапбук — це книжка молодого, маловідомого або й узагалі невідомого автора.
Сьогодні може здаватися, що нікому не потрібні, ані ваші твори, ані, тим паче, їх зібрання, та ще й незрозуміло як надруковане, а в умовах ковіду та війни — зверстане лише в електронному варіанті. Але за кілька років саме ця ваша перша книжка, ваш чапбук, може стати цінністю, за яку люди будуть готові віддавати тисячі доларів. Уявіть, скільки сьогодні міг би коштувати чапбук Джоан Роулінг. Ніколи не знаєш, куди саме веде стежка, якою ти крокуєш сьогодні. Можливо, ваші чапбуки залишаться невідомимий так і стоятимуть на вашій полиці та на полицях ваших одногрупників, або лежатимуть завантаженими в забутій теці на комп'ютері. А можливо, через якийсь час, саме ця, створена вами книжечка, коштуватиме на аукціоні, як невеличке авто. А ще, не виключено, що саме ця книга надихне вас на створення роману чи збірки оповідань.
Тому, коли ви почнете створювати свій чапбук, вкладіть у нього частку вашої душі. Це святкова та чарівна мить. Повірте мені, ви будете завжди з посмішкою згадувати цей період: як хвилювалися, як нервували, як не знали, яку назву обрати, як придумували обкладинку. Це святкова та чарівна мить. Насолодіться нею.
Знайдіть загальні тематичні елементи й розташуйте ваші тексти, від першого до останнього, таким чином, щоб створити тематичну дугу. Перечитайте всі ваші записи в журналі. Можливо, деякі з них будуть краще читатися у формі віршів. Можливо, ваш чапбук буде містити як прозу, так і поезію. Може бути все, що вам захочеться. Не обмежуйте себе тим, що ви вважаєте правильним або неправильним.
Творіть. Зробіть те, чого ніколи не робили. Продумайте дизайн. Надайте вашій першій збірці елементу унікальності.
На вашій титульній сторінці потрібно написати назву книги, ваше ім’я та прізвище, рік та назву міста, у якому створена ця книга. Вигадайте назву видавництва. Так, уявіть, що у вас є власне видавництво. Хто знає, може, згодом ви дійсно станете видавцем. Або ваша ідея назви стане вам у пригоді для іншого вашого проєкту. Дайте волю вашій фантазії, вашій уяві. Розправте ваші крила творчості, нехай вони відчують дотик вітру та свіжого аромату свободи.
Придумайте оригінальну назву для своєї збірки. Поважайте свою роботу. Поважайте себе. Поважайте той шлях, який ви пройшли за сім тижнів. Оформлення вашої збірки має відображати вашу любов та повагу, як до себе, так і до того, що ви робите.
Ви виявите, що ціле стає більшим, коли ви поєднуєте частини, ваша книга може вказати, куди ви прямували навіть не усвідомлюючи того напрямку. Одна з учениць Джека, Лі Керран, продовжувала писати свою книгу в наступних класах, і, зрештою, книга була опублікована у вигляді роману «Йти вперед у сторону». Історія головного героя розповідалася від третьої особи, але протягом усієї книги були розділи зі щоденників головного героя, які просували історію вперед і давали читачеві погляд на неї, як від першої особи, так і від третьої. Саме уривки, написані від першої особи як вправи, стали важливою частиною її роману. Книга отримала хороші відгуки і зараз Лі працює над другою книгою, продовжуючи відвідувати класи Джека.
Інша студентка, зібравши свій чапбук, зрозуміла, що збірка має драматичний потенціал, тож перетворила її на шоу однієї жінки. Це призвело до того, що продюсер купив права на фільм. Це було фільмом із самого початку, але виріс він із серії записів з її журналу.
З українських студентів, які були моїми першими учнями у 2019 році, Юлія Мелащук, психоаналітик за професією, одразу перетворила свій чапбук на книжку для своїх клієнтів. На курсі в неї народилася назва «Слезы счастья живут в животе».
Ця назва, в свою чергу, пішла від завдання давати назви кожному уривку. Юля не могла придумати назву тому уривку і просто взяла перший рядок. І от сьогодні вона вже має повноцінну книгу «Сльози щастя живуть у животі». А в 2020 році Юля випустила другу книгу, яку почала писати на другому рівні «Письменницького Методу». Ще чотири студенти з першого набору зробили свої чапбуки та зрозуміли, що в них народжуються повісті. Зараз вони продовжують навчання та дописують ці повісті. Одна з них матиме таку саму назву, як і зроблений наприкінці першого рівня чапбук. Така ж ситуація зі студентами другого набору. Троє наразі пишуть книжки, які народилися при виконанні вправ на першому рівні. Розуміння, що ось-ось та книжка, історія, яку ви хочете і можете писати, вже зараз приходить, коли ви тримаєте свій чапбук.
«У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста — один із найвидатніших романів 20-го століття — по суті, за своєю формою, це також серії записів із журналу, такий собі щоденник, але написаний зі зрозумілим фокусом на процес. Джеймс Джойс використовував кілька різних оповідних технік в «Уліссі» — його епічній роботі про один день із життя Стівена Дедала й Леопольда Блума. Це, безумовно, не роман, народжений із начерків або мозкового штурму. Хоча він має паралелі з «Одіссеєю» Гомера, Шекспіровим «Гамлетом» й іншими не менш важливими посиланнями, він, усе ж таки, нагадує про велику подорож, зроблену художником, митцем, що бажав заблукати в пустелі процесу. Така книга, така праця, як Джойсів «Улісс», вимагає монументального фокуса на процесі. Проєкт такого масштабу й оригінальність об’єднуються тільки шляхом отримання тисяч речень протягом тисяч днів.
Ваша книга, ваш чапбук — це можливість озирнутися назад у міру того, як просуваєтеся вперед; це можливість побачити продукт, що виходить із процесу.
Робимо Чапбук
Ті з вас, хто на професійному рівні знає, як готувати тексти до верстки та потім друкувати їх, використовуючи професійні програми, можуть не читати далі. Усе, що написано нижче, — це прості кроки, проста інструкція для тих, хто, як і я (а ще як Джек та тисячі його студентів) знає і володіє лише однією програмою текстового редактора — Ms Word (та аналогом для Mac). Нижче я наведу 10 кроків, котрі, якщовиконувати їх чітко крок за кроком, допоможуть вам самостійно зверстати та надрукувати вашу книжку.
А оскільки останні два роки ми працюємо дистанційно (через ковід не мали можливості зустрічатися та робити офлайн випускні вечірки), а тепер додалася ще й війна, варіант роздрукувати свій чапбук наблизився якщо не до неможливого, то точно до важко реалізуємого.
Тому ми з вами робитимемо електронну версію вашого чапбука.
Якщо ви маєте можливість віддати ваші тексти до поліграфічного центру, або у вас є чарівний, або чарівна знайома, що вміє верстати та створювати дизайн, ви можете звернутися до цієї людини та більше свого часу витратити на редагування ваших записів. Немає значення, самі ви зверстаєте свою книжку чи це за вас зроблять інші.
Головне, що вам самостійно потрібно зробити наступне:
• Прочитати всі написані за час нашого курсу тексти.
• Кожному з них дати назву.
• Відредагувати їх, якщо хочеться.
• Продумати, у якому порядку вони мають йти, тобто скласти зміст.
• Придумати назву для вашої збірки.
За бажанням можете також додати вашу автобіографію та присвяту. Після цього ви можете віддати один файл у форматі Word (чи в чому ви працюєте), вашій магічній людині та вона сама зробить за вас дизайн і передасть вам вже готовий PDF файл.
Далі я надаю 10 кроків на випадок, якщо ви хочете зверстати та надрукувати свій чапбук самостійно. Про електронний варіант буде далі.
ДЕСЯТЬ КРОКІВ, ЩО ЗРОБЛЯТЬ ВАМ ДРУКОВАНИЙ ЧАПБУК:
1. Якщо ви писали в блокноті, наберіть усі ваші тексти у вордівський файл, кожному (незалежно від того, проза це чи поезія) дайте назву.
2. Вирішіть, якого розміру ви хочете, щоб була ваша книжка. Найвигіднішим форматом, з погляду на кількість паперу, що піде на друк, а значить, і кінцеву вартість, є формат А5.
А5 — це складений навпіл А4.
А4 — це розмір усіх документів та паперів, які ми майже щодня роздруковуємо в офісах. Тобто, це звичайний папір у форматі А4, яким ми постійно всюди користуємося. Економічно вигідно і зручно робити чапбук формату А4 або А5. А5 найліпший варіант.
3. Якщо ви зупинилися на форматі А5, тоді зробіть альбомну орієнтацію вашої сторінки вордівського файлу, вставте перший текст, потім натисніть на нього і зробіть 2 колонки. Відрегулюйте поля: потрібно, щоб у вас було вільне місце з обох боків тексту, зверху та знизу.
Вставте всі ваші тексти в цей формат, оберіть шрифт, який вам до вподоби, та розмір (для Times New Roman — найвдаліші варіанти від 9 до 12 pt, але пограйтеся та подивіться, що вам більше сподобається). Якісь із ваших текстів можуть поміститися на одну сторінку, інші будуть займати дві та більше. Тут треба пам’ятати одне — новий текст краще починати з нової сторінки. Ось на моєму прикладі текст займає дві сторінки. Наступний текст я буду вставляти вже на третю сторінку, а не ліпити його нижче на другу.
4. Перші три кроки були найскладнішими, далі починається чистий фан.
Увімкніть улюблену музику, налийте собі келих вина, соку чи заваріть величезну кружку улюбленої кави або чаю. Приберіть на столі, за яким працюєте, звільніть простір для вашої творчої лабораторії! Далі вам знадобляться звичайний принтер, ножиці, клей та папір А4.
5. Отже, усі ваші тексти набрані, відредаговані і ви знаєте їх послідовність. Ви розмістили їх так, що кожен наступний текст починається з нової сторінки. Роздрукуйте їх.
6. Роздрукували? А тепер беріть ножиці та вирізайте колонки тексту.
7. Вирізали? А тепер розкладіть усі тексти так, щоб одна розповідь, яка займає кілька сторінок, це була одна стопка, інша розповідь — друга стопка й так далі. Тепер беріть чисті аркуші та складайте їх навпіл. Порахуйте, скільки сторінок вам потрібно для ваших текстів + додайте ще такі сторінки:
— титульна сторінка (обов’язково). На ній треба написати ваше ім’я, прізвище або псевдонім, рік і назву міста, в якому ви створюєте свій чапбук. Якщо у вашій збірці є ненормативна лексика та/або пікантні сцени, ви можете додати, що ця книжечка для віку 18+ або 14+;
— сторінка, де ви напишете, що всі права належать вам і що ніхто без вашого дозволу ані використовувати, ані передруковувати та видавати цю книжку не може (обов’язково). Сторінка копірайтинга, якщо коротко. Також на неї можна помістити інформацію про вас або анотацію до книги — обирайте, як хочете ви, це ваша книга, тож у вас повна свобода дії. Головне, напишіть вашу пошту або телефон.
Ваші контакти можуть знадобитися, якщо ваш чапбук потрапить до рук видавця, режисера чи продюсера, і вам захочуть зробити пропозицію. Коротше, зробіть так, аби люди, яким сподобається ваша книжка, могли з вами зв’язатися.
— Присвята (за бажанням)
— Вступ (за бажанням)
— Зміст (обов’язково)
— Пуста сторінка (обов’язково)
Головне, що треба пам’ятати, це щоб кількість сторінок була кратною чотирьом, тобто, якщо у вас зі всіма сторінками (титульною, змістом, передмовою, тощо) виходить 13 сторінок, то треба робити або 12, або 16; якщо 35, то 36 і так далі.
Коли все додали, порахуйте, скільки всього сторінок вам потрібно разом із текстами. Порахували? Згадали, що кількість сторінок має ділитися на 4. Якщо ви вирахували, що вам потрібно 34 сторінки, то робіть 36. Далі, 36:4 = 9. Отже, вам потрібно взяти 9 аркушів формату А4 та скласти їх навпіл.
8. Склали? Зберіть усі аркуші докупи, вкладіть один в один, щоб отримати зошит-книгу. Перед вами лежить пустий макет вашої майбутньої книги. Вважайте, це її кістки, тому тепер залишилося додати м’яса. На складеній книжечці ви олівцем, «на око», відмічаєте титульну сторінку. Далі перегортаєте і на її зворотній стороні отримуєте сторінку про захист ваших прав. Ще далі у вас зміст — перегортаєте й отримуєте пусту сторінку й поруч, на наступній, ви розміщуєте свій перший текст, свою першу вирізану колонку. І таким способом усі тексти. Перевірте, чи ви
правильно все порахували, чи нічого не забули? Коли все зійшлося та все ОК, беріть
клей та клейте стовпчики вашого тексту на сторінки. Розмістивши весь текст,
роздрукуйте Зміст, Титульну сторінку та інші. Виріжте їх так само, як попередні, й наклейте на «скелет» книги. Від руки впишіть сторінки, починаючи рахувати з титульної, а вписувати зі сторінки з першим текстом. Тобто, титульна сторінка у вас № 1, але ви не пишете на титульній сторінці номер один, ви рахуєте далі 2–3–4… і коли дійдете до сторінки з першим текстом, ставите 5 чи що у вас там за число вийшло.
9. Робите обкладинку. Обкладинкою може бути ваш малюнок або якесь фото — будь-що! Це ваша обкладинка, тому фантазуйте. Збирайте все докупи й несіть до найближчого ксерокопіювального центру, де попросіть зробити вам стільки-то копій. Усе. Там на місці ви можете обрати, на якому папері вам робити копії і як саме ви будете їх скріпляти: металевими скобами (великі, вони зазвичай є в тих кіосках-центрах), ниткою, прошиєте ваші книги власноруч або ж вигадаєте ще якийсь цікавий спосіб. Це ваша авторська книжка. Тому вам усе можна, жоден видавець або менеджер не скаже вам: «Ні, мені так не подобається». Ви єдина людина, яка знає, як краще, і яка вирішує все у цьому питанні.
10. Візьміть свій неймовірний унікальний чапбук, прочитайте сторінку за сторінкою і зрозумійте, що ви на власному правильному шляху. Ви це зробили! Якщо ж ви не хочете працювати фізично (вирізати, клеїти тощо) то ось вам інструкція за якою ви легко зробите собі верстку чапбуку та все що вам залишиться – це роздрукувати та скріпити: https://support.microsoft.com/uk-ua/office/
Наразі більшість студентів користуються саме нею.
РОБИМО ЕЛЕКТРОННИЙ ЧАПБУК:
Як би жахливо це не прозвучало, але я вдячна пандемії 2020. Якби не локдаун, то не було б у нас дистанційних класів, а разом із ними й студентів із різних куточків України та світу. Нові умови змінили не лише формат — до 2020 року ані я, ані Джек не уявляли дистанційне навчання, здавалося все має бути виключно офлайн, а тепер Джек каже, що взагалі не повернеться до офлайн класів — але й надали багато нових можливостей. Світ став ще більш відкритим, доступним та електронним.
Саме тому у березні 2020 року ми вперше робили випускний онлайн і саме тоді з’явилися перші електронні чапбуки. До речі, цю ідею підхопили й студенти Джека, бо на час пандемії він прибрав це завдання. Я ж вважаю його одним із найважливіших, тому шукала нові формати.
Електронний чапбук ви можете зробити в гугл-док (тільки не питайте мене, як це робити, особисто я не дружу з гугл-доками та іншими “хмаринковими” сервісами, вони для мене досі “від лукавого”), або ви можете зверстаний, як книжка чапбук просто зберегти в форматі PDF та надіслати на імейл. Особисто я за PDF і не тому, що це гарно та зручно, а й тому, що вони відкриваються на різних носіях, вічно зберігаються та їх можна читати офлайн.
Якщо вам не цікаво просто зібрати ваші тексти в один і зверстаний варіантзберегти в форматі ПДФ, якщо вам хочеться дійсно попрацювати над вашою книжечкою, що стане чернеткою майбутнього роману чи сценарію, чи збірки оповідань, тоді вам варто скористатися цією програмою: canva.com. Нею користуються як мої дорослі студенти, так і діти. Ця програмка дозволить вам створити гарний дизайн, навіть якщо ви не дизайнер. Із нею ви створите унікальний чапбук, що надихне вас рухатися далі.
Оля Заяць, викладачка англійської для дітей, створила в цій програмі чапбук, що виглядає як повноцінна завершена книга з казковим дизайном. Всі ідеї, що з’явилися в Олі під час створення чапбуку ми використовуємо зараз у її повісті, що народилася на першому рівні та яку Оля дописує зараз, півтора року потому.
Обирайте зручний для вас спосіб. Головне — виконати вправу, а саме — зробити свій чапбук та презентувати його на фінальній зустрічі.
Практика показує, що під час створення чапбуку, студенти стикаються з різними проблемами-питаннями типу:
— Навіщо мені це треба?!
— Я не хочу, аби хтось читав мої тексти!
— В мене багато помилок, я знаю, що я не вмію коми правильно ставити і взагалі в
мене біда з орфографією, що люди подумають?
— Я не встигаю все відредагувати/набрати/надрукувати, тому не буду робити;
— У всіх у групі класні тексти, окрім мене, мені нема чого друкувати.
— Це забирає занадто багато часу, тому вибачайте, в мене не буде чапбуку.
Я перерахувала кілька тих «проблем», які мені називали мої студенти. Але, як сказав Джек, щоразу в кожній групі з’являється людина, у якої є нові причина та відмовки, чому не виконувати фінальну вправу та не робити чапбук.
Важливо зрозуміти одне — усе, що буде вас відмовляти та зупиняти, це виключно ваші внутрішні монстри/таргани/комплекси. Вони бувають дуже сильними, а їх слово — впливовим. Робота над створенням чапбуку допомагає виявити їх, зустрітися з ними та, як каже мій аналітик, познайомитися, аби потім домовитися та жити дружньо.
Я точно не можу й не буду вас змушувати робити чапбук. Так само, як я нікого не можу змусити робити ту чи іншу вправу. Та й навіщо? Якщо ви не бачите, навіщо вам це, або вам просто не цікаво — окей, ви маєте на це право. Це не погано й не добре.
Найскладніше тут — це бути чесним із собою. Я не хочу, бо мені важко/страшно? Чи чому? Якщо це така дрібниця, тоді чого її не зробити? Якщо ви, навпаки, думаєте, що ця книжечка — це прямо робота вашого життя, або ви, як от я, страждаєте від перфекціонізму, тоді треба знизити очікування та вимоги, бо цей чапбук — це не книга, яку будуть читати тисячі людей. Ці книжки будуть читати я, ваші одногрупники та ваші близькі, якщо ви їм цю книжку подаруєте. У мене був студент, який надрукував книжку, але ніхто з його родини не знав ані про книжку, ані про його навчання на курсі, ані взагалі про те, що тато та чоловік пише. Йому так комфортно. Є студентка, яка робить два варіанти: один для одногрупників, у якому всі тексти, інший — для друзів та близьких, де частина текстів видалена.
Як робити свій чапбук – вирішувати вам. Це фінальне завдання, а робити його чи ні — обирати вам. Я раджу зробити. Ще не було жодного студента — особливо з тих, хто на початку найбільше сперечався та доводив мені, Джеку, що от у нього/неї особливі поважні причини не друкувати чапбук, — котрий надрукував і потім пожалкував про це. Навпаки, усі, хто робить чапбук потім тішаться й кажуть «дякую».
Що стосується того, що зробити чапбук — це дорого, я нагадую вам, що зробити його можна власноруч і навіть не нести до кіоску, а тепер взагалі можна зробити електронний варіант. Усе, що вам знадобиться, — це ваша уява та ваш час. Одна моя студентка власноруч надрукувала всі копії в подруги на принтері, обкладинку намалювала акриловими фарбами, тому кожен чапбук у неї був різним та неповторним. Замість металевих скоб, вона скріпила їх стрічкою. От і все.
Отже, друзі, збирайте тексти та творіть.
Згодом ви собі скажете «дякую».
Щодо кількості копій, ми поговоримо про це в класі.
До зустрічі!
Comentários