VI РІВЕНЬ ПРЕПАРУЄМО УЛЮБЛЕНІ КНИЖКИ 📚

VI рівень може бути дуже потужним, якщо з ним працювати. Але)

Якщо ви в стані, коли виконання вправи вас гальмує, то краще сісти й написати розділ / уривок до книжки без вправи, ніж не написати взагалі.

Тому домовмось, що написати частину тексту — це ваш основний пріоритет. Вправа VI рівня, які і всі вправи після I рівня «Методу», може бути опорою та допомогти писати так, як ви ще не писали.

Обирайте улюблену книжку або автора/-ку, читаючи чиї твори ви думаєте: «Блін, от би й мені так писати, як же круто...».

До VI рівня ви вивчали інструменти. Тепер у вас є все, що вам потрібно, і навіть більше, щоб створювати сильні тексти. Технічно у вас є все. Далі — лише практика та час. При чому час потрібен саме для того, щоб ви написали певний обсяг, а ваші вміння стали частиною вас.

Отже, на VI рівні ви обираєте вашого улюбленого автора/-ку.

Важливо, щоб ви обрали книжку, від якої ви:

а) отримуєте сильне задоволення: вам подобається читати або вам цікаво, навіть якщо ви поки що не розумієте чому; головне тут — ваше відчуття, вам від цієї книжки добре й подобається її читати;

б) у захваті від техніки: коли ви її читали, то думали: «Господи, я хочу так писати!».

Важливо, щоб ви взяли саме ту книжку, яку дочитали.

Бо буває, що твір нам подобається, ми багато про нього говоримо, але чомусь не дочитуємо до кінця. Книжки, які ви обираєте на цьому рівні, мають вам сильно подобатися, і ви саме дочитували їх до кінця.

Далі, коли ви обрали книжку, починаєте її читати й аналізувати, ЯК ПИШЕ АВТОР/-КА.

Не ЩО пише, а саме ЯК. Наприклад:

— яким голосом пише автор/-ка — «Пиши, як говориш» чи «Загубленим світом»?;

— як автор/-ка робить тональні переходи?;

— ми довіряємо оповідачеві чи ні? Якщо так, то чому? Якщо ні, то чому?;

— як автор/-ка вставляє картинки-моменти? Які вони в нього / неї?

Чи є якісь особливості (наприклад, акцент на світлі чи пропсах)?;

— як починається розділ? А як починається кожен абзац?;

— яка довжина речень? Чи є чергування довгих і коротких речень? Якщо так, то якого ефекту цим досягає ваш письменник/-иця?;

— прочитайте сторінку-дві вголос і послухайте, як звучить текст.

Чи легко вам читати вголос? Якщо так, то чому? Що автор/-ка робить з реченнями та які слова використовує?

Ці запитання — це приклад. Ви можете досліджувати та бачити щось, чого немає в цьому переліку.

Обов’язково прочитайте кілька сторінок уголос, щоб почути ритм, швидкість і мелодію обраного тексту.

Коли ви відчуваєте, що тон змінюється, подивіться, ЯК, завдяки чому він змінився. Що саме зробив/-ла автор/-ка.

Коли аналізувати не хочеться — просто копіюйте написаний уривок.

Це теж потужна практика. Прочитали уривок, прочитали вголос — і все, сідаєте писати. І пишете, буквально повторюючи кожне речення, але пишете про своє. Мозок і ваша вже набута технічна база підкажуть, як це робити. Головне — всадити себе писати.

Можете подивитися записи зі спеціального курсу «Препаруємо улюблених письменників». Хоча робота на цьому курсі більш поглиблена, і ми працюємо з книжками, які обрала я. А проте, ви побачите, як ми обговорюємо текст книжки та як аналізуємо його техніки.

Якщо вам не хочеться так сильно занурюватися в текст, тоді менше приділяйте уваги аналізу або не робіть його взагалі, а замість аналізу одразу копіюйте уривок.

Марі, Маргарита, Кирило — вони аналізували менш глибоко, але робили це так, що їм вистачило розуміння, ЯК написати свій текст інструментами автора/-ки. І в них вийшли неймовірні розділи для книжок і новели.

Як працюватимете ви — обираєте ви. Насправді занурення в аналіз — це лише один з етапів роботи. Можна круто, глибоко аналізувати текст, але так і не відчути його та не написати свого уривка.

Тому аналізуйте так, щоб вам було зрозуміло, як писати власний текст.

Ваше завдання — аналізувати текст і зрозуміти для себе, ЯК його зроблено.

Сюжет завжди другорядний. Голос автора — ось що змушує нас читати книжки та дивитися фільми. Не існує жодної книжки, що погано написана, але через сюжет усі її читають і вихваляють (я кажу про сучасні книжки, з книжками минулих поколінь ситуація дещо інша).

Я ще раз наголошую: сюжет — другорядний. Він має бути, з ним треба вміти працювати, але зрозумійте: сюжет виправити — це година роботи. А якщо ви нецікаво та неправдоподібно пишете, то ніякий сюжет, яким би бездоганним він не був, вам не допоможе.

Нещодавно на нетфліксі натрапила на китайський серіал. Мене зачепив сюжет: молода шеф-кухарка отримує найпрестижнішу кулінарну премію та стає шефом тризіркового ресторану, але за магічних обставин вона потрапляє в минуле та починає готувати для імператора якоїсь там династії. Я подивилася тизер, прочитала про серіал і подумала: «Ва-а-ау, оце круто».

Я вмостилася ввечері перед ноутом з їжею (бо ну як це кіношечка після робочого дня — і без смаколиків, до того ж від фільмів і книжок про їжу їсти хочеться в десять разів більше). Я була впевнена, що проведу казково час, адже тизер був дуже класно зроблений: розкішні костюми, усе таке соковите, ну і про гастрономію, від якої я млію.

І що ви думаєте? Мене вистачило на двадцять хвилин першої серії. Дивитися то неможливо. Бо, попри офігезний сюжет і круті костюми, гра акторів і діалоги такі, що блювати хочеться, а не їсти смаколики.

Те саме розчарування ви отримаєте, якщо після книжки «Правда про справу Гаррі Квеберта» почнете дивитися серіал. Бездоганний сюжет (ЩО) + жахливе виконання (ЯК) — і дивитися то не хочеться, як і читати.

Тому на VI рівні ви досліджуєте, ЯК створено текст, що саме вам подобається. Пам’ятайте: «Метод» — він про речення, як ми їх пишемо, як вони на нас впливають, який ефект створюють тощо. Тому дивіться на речення, досліджуйте речення.

Ви читаєте обрану книжку, записуєте собі техніки, що помітили, і сідаєте писати свій текст з використанням усіх цих технік.

Ви НЕ повторюєте сюжет.

Ви НЕ повторюєте, про ЩО книжка.

Вам важливо лише ЯК.

Якщо ви взяли Жоеля Діккера, ви не пишете детектив. Якщо ви взяли Арундаті Рой, ви не описуєте Індію. Якщо ви взяли Елізабет Ґілберт, ви не пишете, як кинули все та поїхали в подорож.

Ви копіюєте їхню техніку.

Добре тут писати про себе, тоді буде легше тримати фокус на техніці. Хоча практика Соні та Кирила показала, що з вигаданими персонажами все працює так само прекрасно.

У класі вам треба розказати, яку книжку ви обрали, що вам у ній подобається, які технічні прийоми ви знайшли. Далі ви зачитуєте уривок з книжки й після цього читаєте свій.

Ваш текст, як і завжди, має бути на 500–700 слів.

Подібне тренування роблять професіонали різних напрямів: спортсмени вивчають техніку та рухи своїх кумирів, співаки переспівують улюблених виконавців, художники неодмінно перемальовують майстрів тощо.

Цікавим є ще той факт, що ми не просто так обираємо те, що нам подобається. Психологічно ми обираємо те, що схоже на нас, що ми можемо, що вже є в нас. Я чула від викладачки вокалу, яка працює із зірками, що під час роботи з новачками їй достатньо послухати улюблених виконавців своїх учнів, щоб зрозуміти діапазон, у якому можна з ними працювати.

За сім тижнів ви зможете попрацювати з кількома книжками, а можете взяти лише одну. Як на мене, оптимальним є два тижні на книжку. Вам не треба читати її всю, бо ви вже це робили. Головне — перечитувати достатньо, щоб вловити голос вашого улюбленого письменника чи письменниці.

Добре)

Сідайте читати, писати та до зустрічі в класі!

Обіймаю міцно-міцно!😘

Бережіть себе.

Наталі.