VII РІВЕНЬ ПРЕПАРУЄМО КНИЖКИ, ЯКІ НАМ НЕ ПОДОБАЮТЬСЯ 📚

Вітаю на VII рівні «Письменницького Методу». Він мені нагадує стосунки з людиною, яка мене бісить, але завдяки якій я стаю кращою версією себе.

За принципом роботи VII рівень аналогічний VI. Я не знаю, чи робили ви перерву між курсами, як почуваєтеся та що у вас із часом. Тому домовмось про план А та план Б.

План А: ви проходите VII рівень, виконуючи вправи VII рівня.

Як працювати з вправою — розкажу далі.

План Б: ви не вимагаєте від себе виконувати вправи VII рівня, ви дослухаєтеся до себе та пишете те й так, як вам у конкретний момент пишеться. Вправи VII рівня для вас — це підтримка, орієнтир. Ви хочете — виконуєте, хочете — не виконуєте. Але що головне: попри стан і виконану роботу, ви долучаєтеся до класу. Добре? Домовилися?

Навіть без тексту — прийдіть у клас. Ви ж знаєте, як потужно працюють рамки та контейнер у психології. Те саме й тут. Головне — принесіть себе в клас. Далі ви точно зануритеся в процес і не будете зі своїм станом наодинці.

Тепер щодо роботи на VII рівні. Я пишу, як бажано працювати. Але ви маєте розуміти: навіть коли вам супер, як не пишеться, розгорнути книжку та прочитати бодай ОДИН абзац з фокусом «а як тут написано» допомагає вам почати писати, розумієте?

Тому використовуйте цю допомогу. Розгортайте книжки та читайте маленькі уривки. А потім сідайте й пробуйте написати приблизно так само.

Це ваша програма мінімум.

На VII рівні ви берете книжку, що:

а) або дратує;

б) або викликає огиду;

в) або просто не подобається;

г) або всі від неї в захваті, а ви не розумієте, як і навіщо таке читати;

ґ) або до книжки або автора/-ки ви ставитеся нормально, але текст викликає відчуття, що він дуже не ваш, от ну зовсім не ваш стиль.

Тобто треба взяти такого автора/-ку, що вам не те що категорично не подобається, а кого ви відчуваєте дуже на себе не схожим, хто для вас дуже інший. Я впевнена: якщо ви добре подумаєте, то точно знайдете такі книжки.

Далі робота схожа на попередній рівень, тільки трішки навпаки. Замість зрозуміти, що вам так подобається, ви розказуєте, що не подобається або що дратує, або чому ви вважаєте, що це зовсім не те, як ви пишете, або взагалі не відповідає вашим уявленням про те, як треба писати.

Аналіз тексту бажано робити детальним, але тільки якщо на це є зараз сили. Не карайте себе, якщо аналізувати не хочеться. З другого боку, хтозна, може, саме зараз аналіз вам зайде так, як не заходив до цього. Прислухайтеся до себе.

Нагадаю приклад аналізу тексту:

— яким голосом пише автор/-ка — «Пиши, як говориш» чи «Загубленим світом»?;

— як автор/-ка робить тональні переходи?;

— ми довіряємо оповідачеві чи ні? Якщо так, то чому? Якщо ні, то чому?;

— як автор/-ка вставляє картинки-моменти? Які вони в нього / неї?

Чи є якісь особливості (наприклад, акцент на світлі чи пропсах)?;

— як починається розділ? А як починається кожен абзац?;

— яка довжина речень? Чи є чергування довгих і коротких речень? Якщо так, то якого ефекту цим досягає ваш письменник/-иця?;

— прочитайте сторінку-дві вголос і послухайте, як звучить текст.

Чи легко вам читати вголос? Якщо так, то чому? Що автор/-ка робить з реченнями та які слова використовує?

Прочитайте кілька сторінок уголос, щоб почути ритм, швидкість і музику обраного уривка. Коли ви відчуваєте, що тон змінюється, подивіться, ЯК, завдяки чому він змінився. Що саме зробив автор/-ка тексту.

Ваше завдання — аналізувати текст, зрозуміти для себе, ЯК його зроблено.

Сюжет завжди другорядний. Голос автора — ось що змушує нас читати книжки та дивитися фільми. Не існує жодної книжки, що погано написана, але через сюжет усі її читають і вихваляють.

Якщо ви не читаєте книжку, бо вам не подобається, про що вона, але подобається, ЯК її написано, — це не враховується. Вам треба, щоб дратував / злив / відвертав саме голос, а не сюжет.

Тобто якщо вам смішно / огидно від «Емануель» або «50 відтінків сірого», беріть, але не описуйте сексуальних сцен, ви не пишете ПРО секс та еротику. Ви берете голос, технічні особливості, слова, що вживає авторка, тощо.

Ну і далі, як і минулого разу, ви копіюєте голос автора/-ки.

Я он фиркаю на Коллін Гувер і закочую очі на всіх, хто читає її книжки. Мене верне від сюжетів. Але треба віддати належне авторці: у неї на кожній сторінці картинки-моменти, і вона постійно користується рядком трансформації. Тому не дивно, що головні відгуки на її книжки — це «Боже, так глибоко, я так плакала!» чи «Та легко читається, я немов кіно подивилася».

Тому ми не будемо снобами літератури, що лише Джойса та Жадана читають. Ми досліджуємо та вчимося. Ми тренуємося. Як сказав Джек на нашій зустрічі: «Часто погана книжка може навчити вас більшого, ніж хороша».

У класі ви нам розказуєте, чим же вам так не подобається цей голос, розказуєте, які техніки ви знайшли, читаєте уривок з книжки й потім зачитуєте свій.

Мені неймовірно цікаво, що вам підсвітить ця вправа. Щодо вправи ще додам: те, що ми не приймаємо в собі, часто обмежує нас. Тому ця практика спрямована на розкриття у вас того, що чомусь є «забороненим», «неприйнятним», або те, що вважають нудним чи недостойним, може, навіть огидним.

Ваш текст, як і завжди, має бути на 500–700 слів.

Тут добре брати одну книжку на тиждень. Якщо не знаєте, кого обрати, — пишіть у чат, я підкажу, бо добре знаю, на кого ваш голос точно не схожий.

Добре)

Сідайте читати, писати та до зустрічі в класі!

Обіймаю міцно-міцно! 😘

Бережіть себе.

Наталі.