— Нікуди не хочу йти цього року. І не хочу, щоб до нас хтось приходив, будемо тільки вдвох Новий рік зустрічати… — тихо продовжую розмову з

Є один великий плюс у військовій службі під час війни й закритих кордонів: можна взяти відпустку та поїхати на цей час за кордон.

— Як це зник безвісти? — каже вона. — Мій Вітя точно живий. Мушу жити, щоб його дочекатися, — лише ця віра досі тримає на світі цю онкохвору

Пляшка в його руці виглядала дивно — за останні півтора місяці я вперше побачив когось зі спиртним. Добре, що він не мій підлеглий.— Мені тр

Я більше не боюсь війни. Не боюсь смерті. Я навчилась любити війну. Жорстоко звучить, але це правда. Їдемо ми із чоловіком в авто і тут — ба

Першою поїхала родина Роми. Він відвіз дружину і дітей на потяг до Львова, а потім вони самі вже добиралися, здається в Італію. Після того,

Просто голих, без даху згори, без броні, наче равлик без мушлі на битій дорозі. І повзли собі далі, примари смурні, доки їм не траплялась

Як тільки якась срака на передовій, так туди і пхають нашу бригаду. Сумщину відбили. На Балаклеї втримали. На Ізюмі теж вихватили піздюлєй,

Степанич дивиться на мене й хитро посміхається. Його сто разів поламаний ніс блищить на сонці. Степанич — браконьєр, хуліган і моторист.

З вас 45 гривень. Дістаю готівку з потаємної кишені куртки, десь з-поміж паспорта, прописки і двох банківських карток (моєї, на котрій нулі

Вони прибувають, – від хвилювання голос Петра звучить уривчасто. – Жінки, старі, чоловіки, діти. Маленькі діти… Немовлята… Я вже мовчу про к

Кляті квадрати. Може кружечки? Та яка тут різниця? Однаково квадрат стає кругом і навпаки. Головне, щоби щось було. Головне, не дратуватись.