Навколо книжок, що письменники пишуть для письменників, завжди є певна дискусія. Хтось шукає в них магічний рецепт ідеального бестселера, а хтось каже зі скепсисом, що от Шекспіра ніхто не вчив і взагалі навіщо потрібні поради від автора, якщо я не дуже його люблю. Якщо так думати, то можна з таким же успіхом вважати, що вчитися взагалі не треба, адже за часів Шекспіра мало хто здобував освіту.
Ми радимо читати про письменництво та бути відкритими до вдосконалення власної майстерності, але підходити до вибору таких курсів і книжок відповідально.Тож пропонуємо власну добірку про письменницьку майстерність. У кожній з книг є не лише чому навчитися, від чого здивуватися, а й з чого посміятися. А ще вони мотивують. Бо там суперзірки сучасної літератури самі зізнаються, як колись боролися зі страхами, невпевненістю і взагалі допускалися всіх типових помилок автора-початківця.
“Про письменство. Мемуари про ремесло” Стівен Кінг
Оригінальна назва: “On Writing: A Memoir of the Craft”
Цікава думка: "Талант сам по собі – дешевший за кухонну сіль. Успішну людину від талановитої відрізняє тільки одне – сила-силенна наполегливої праці".
Стівен Кінг поєднав у одній книжці власні мемуари, що варті окремих оплесків, роздуми про свій успіх, становлення хорору як окремого жанру в літературі та кіно і багато корисних порад про ремесло письменника. Звідки беруться ідеї, чому “він сказав” завжди краще за “він закричав” чи “він прошепотів”, як прислівники вбивають текст, скільки писати кожного дня, як редагувати власний текст і ще багато чого. І про письменницькі курси там теж є.
Книжка вийшла у 2000 році й одразу стала бестселером. Вона також відома під назвою “Як писати книги”. У ній Стівен говорить просто й без всілякої зверхності до молодих авторів. Він щирий, багато жартує та підбадьорює. А ще він просто король, тому пропустити таку книжку буде величезною помилкою.
“Одруківки” Террі Пратчетт
Оригінальна назва: “A Slip of The Keyboard”
Цікава думка: “Більш ніж половина мистецтва письменництва полягає у тому, аби дістати книги зі своєї голови”.
Це збірка есеїв, статей для таких поважних видань як “The Guardian”, “Magazine” та інших, промов, публічних виступів, листів, спогадів та роздумів, що раніше не публікувалися. Більшість творів написані у 90-х та 2000-х, коли сер Террі Пратчетт вже давно став зіркою, а для його прихильників навіть з'явилося окреме слово “пратчеттомани”.
Усі тексти збірки присвячені літературі, життю письменника та світу фентезі, звісно. Автор просто й відверто ділиться своїм досвідом, як це бути відомим на всю Англію, а й згодом на весь світ; що змінив у літературі його Плаский світ; куди рухається фентезі сьогодні; що дав і що забрав у молодих авторів інтернет, розповідає про своє дитинство, автограф-тури, відносини з видавцями й багато чого іншого. Також він ділиться корисними порадами для молодих авторів. Це книжка не лише про “навчитися нового”, а й про “подумати”.
До речі, передмову до книги написав Ніл Гейман і вона теж варта уваги.
“Своя кімната” Вірджинія Вулф
Оригінальна назва: “A room of one's own”
Цікава думка: “Не потрібно бути великим психологом, аби знати: спробуй тільки обдарована душа заявити про свій талант, її так осмикнули б і пригрозили, вона була б так змучена та її б так роздирали суперечливі інстинкти, що майже напевно вона втратила б здоров'я і розум”.
“Своя кімната” — це нарис про жінок і літературу у найширшому розумінні, який відома британська письменниця та критикиня Вірджинія Вулф створила майже сто років тому. В основі книжки лежать тексти лекцій, що Вірджинія написала для студенток коледжів Ньюнхем та Гіртон. Під час підготовки до виступів, авторка зрозуміла, що торкається тем, про які не прийнято було говорити й розмірковує, у чому різниця між письменником та письменницею у патріархальному світі. Крім того, вона ділиться своїми враженнями про найвеличніших романісток ХІХ століття, розповідає біографічні подробиці власного життя, розмірковує про письменництво взагалі. Книга сповнена авторського голосу Вірджинії — такого неквапливого, вишуканого, водночас тендітного і сильного, що називає речі своїми іменами й не збирається нікого виправдовувати. Ця книга must read, адже жінок вона надихає, а чоловік змушує замислитися щодо гендерної нерівності, про яку так люблять пліткувати, замість дивитися на факти.
“Дзен у мистецтві написання книг”, Рей Бредбері
Оригінальна назва: “Zen in the Art of Writing”
Цікава думка: “Діти здогадувалися, хоча не могли це висловити, що вся наукова фантастика — одна велика можливість розв'язувати проблеми, удаючи, що дивишся в іншу сторону”.
Здається, Рей Бредбері створив цю книжку, аби авторам-початківцям було легше робити перші кроки, ніж йому самому. Це збірка есеїв, де автобіографічне переплелося з роздумами про літературу, порадами й аналізом самого Рея, а чого сталося саме те, що сталося: з ним, з його історіями, зі всесвітом навколо. Більшість есеїв написані у 70-ті та 80-ті, а видані лише у 1990 році. Бредбері говорить про те, що приходило в голову нам всім: про Музу, про страхи та творчість, випадковості й невипадковості, вдачу, шлях від ідеї до завершеного твору і багато всього такого, що хоч раз турбувало письменників. “Дзен” вважається must reed для молодих письменників і це одна з тих книг, яку варто не лише читати, а й перечитувати. Бо на різних етапах творчості вона по-різному відкривається читачеві.
"Історія на мільйон доларів" Роберт Маккі
Оригінальна назва: “Story”
Цікава думка: “"Мистецтво розповіді – це домінантна культурна сила".
Роберта Маккі – голівудський сценарист та знавець кіно, що став відомим на весь світ після виходу книжки "Story" з написання сценаріїв. Серед його учнів 65 лауреатів премії “Оскар” та 200 лауреатів премії “Еммі”. Що пропонує Маккі? Він дає технічні прийоми та теорію, що допомагають побудувати цікаву історію з будь-якого матеріалу. Крім того, він ділиться власним досвідом, розповідає про Голівуд зсередини, дає свої відповіді на те, чому одні історії купують, а інші – ні. Книжка корисна не лише для сценаристів. Кожен, хто хоче написати історію, що принесе прихильників і гроші, знайде там універсальні поради, а ще дізнається, за якими законами живе той далекий Голівуд.
“Письменник як професія” Харукі Муракамі
Оригінальна назва: “Novelist as a Vocation”
Цікава думка: “Коли я пишу прозу, я відчуваю, що не стільки складаю текст, скільки граю музику”.
Книга про письменництво від Муракамі розповідає його власну історію, містить багато роздумів про його авторський стиль та становлення як автора, а також мотивує і ділиться порадами. Письменник ніби дає відповіді під час інтерв'ю та поступово перестає бути занадто загадковим, сприймається як жива людина зі своїми страхами та слабкостями, проте не менш цікава від того. Головне, що дасть “Письменник як професія” — це розуміння, що будь-яка незвичність — це унікальність, унікальність — неоціненна. Ну і звісно, кейси, що робити молодому автору, коли він не такий, як усі.
***
Зрозуміло, що книг про письменництво багато сотень і поступово вони формують окремий напрямок “письменникам від письменників”. Проте всі ми знаємо, що письменники від усіх інших людей відрізняються тим, що вони пишуть. Тому пишіть. І читайте. І знову пишіть. А ми вже будемо читати вас.
コメント