Чому діалоги писати складно
Діалоги — це те, що може як поховати ваш текст зі всіма його чеснотами, так і врятувати його попри інші недоліки. Письменники та журналісти проходять окремі курси й майстеркласи з мистецтва діалогів. Зазвичай авторів/-ок навчають, що сім смертельних гріхів діалогу — це беззмістовність, розтягнутість, обірваність, штучність, зайві уточнення, помилки в атрибуції, невідповідність характерам або ситуації.
На перший погляд, усе зрозуміло, проте якщо зазирнути глибше, виходить, що кожен із цих пунктів надто суперечливий, а шедеври світової літератури й сучасні бестселери мають і надто розтягнуті діалоги, і такі, що не несуть сенсу для сюжету, але розкривають персонажа та створюють атмосферу. Тому замість зосереджуватися на тому, чого варто уникати в діалогах, краще розгляньмо конкретні поради, які допоможуть зробити їх справді крутими.
1. Оптимальна довжина діалогу — сім-вісім реплік усього (тобто по чотири репліки на героя). Далі читач утомлюється, тому радимо чергувати діалог з «Картинкою-моментом» або діями персонажів. Це може бути опис портрета, навколишнього простору, спогаду, внутрішніх переживань тощо.
2. Атрибуція (тобто оце «сказав/-ла») має бути через репліку або максимум дві. Прочитайте комусь ваш діалог уголос і спитайте, чи зрозуміло, хто щойно говорив. Якщо ні — атрибуцій має бути більше. І ще більше, якщо йдеться про розмову трьох чи чотирьох учасників.
3. Атрибуції не люблять спецефектів. Тобто просте «сказав/-ла» краще за «прохрипів/-ла» / «прошепотів/-ла» / «простогнав/-ла» тощо. Це правило описує Стівен Кінг, і ми з ним згодні. Іноді справді треба, щоб герої шепотіли, стогнали та хрипіли, але здебільшого нехай вони просто кажуть.
4. Один герой — один голос. Це не значить, що герой має всюди говорити однаково, це значить, що він має однаково мислити. Питайте себе: а як би він / вона відповів/-ла в реальному житті цієї миті? І записуйте те, що йде.
5. Філософські дискусії та громадянські маніфестації (якщо без них ніяк) краще не розміщувати на початку книжки. Нехай читач полюбить ваших героїв, тоді їхні повчання він сприйматиме м’якше. Не треба робити з них промову на дві сторінки, краще гостріше й лаконічніше. Довгі монологи працюють тільки якщо ви — Шекспір.
6. Діалоги про любов мають містити щось більше за слова. Це той невербальний рівень спілкування, який є між закоханими в реальному житті. Покажіть, як поводяться ваші закохані, а вже потім підкріпіть це зізнанням. До речі, це те, що роблять у всіх класичних мелодрамах.
7. Діалоги з реального життя потребують адаптації. І це не викривлення дійсності, це робота, яку проводять не лише письменники, а й журналісти, біографи й інтерв’юери. Збережіть дослівно одне-два ключові речення. Інше можна адаптувати, тобто скоротити, зробити більш чітким і проявленим. Але обов’язково зі збереженням авторського розмовного синтаксису.
8. Більше матеріалів про письменництво в бібліотеці клубу! Покращуйте свої тексти вже зараз. Три пакети навчання: «Теорія», «Практика» та VIP.
Долучайтеся, прокачуйте свою письменницьку майстерність, отримуйте підтримку наших викладачів і спільноти в METHOD WRITING CLUB!
Comments