WOMEN’S PRIZE FOR FICTION: ГОЛОВНА ЖІНОЧА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ СВІТУ

За легендою у 1991 році організаторів майбутньої премії Women's Prize for Fiction обурило тогорічне голосування за переможця Букерівської премії: попри багато романів, написаних жінками і поданих на здобуття Букера-1991, усі шість романів, які потрапили до шортліста, були написані авторами чоловічої статі. Група представниць та представників книжкової галузі Великобританії об’єдналися, аби змінити ситуацію. Нову літературну премію заснували у 1994 році, але знайомого нам усім вигляду вона набула у 1996-ому. Відтоді на світовій книжковій мапі з’явилася нова величина — премія Women's Prize for Fiction, яку вручають за роман, написаний жінкою будь-якої національності англійською мовою та виданий у Великобританії протягом попереднього року.

Як це буває у Британії, премію часто називають за брендом титульного спонсора, тому свого часу нагорода Women's Prize for Fiction носила назву і тамтешнього національного оператора мобільного зв’язку Orange, і навіть лікера Baileys. Починаючи з 2018 року, титульних спонсорів більше не залучають, натомість організатори перейшли до формату співпраці з кількома інвесторами одночасно. У 2022 році це той-таки лікер Baileys і сервіс аудіокниг Amazon Audible.

Зазвичай лонґліст, довгий список претендентів на нагороду, називають у березні (цьогоріч — це 16 романів). Наприкінці квітня 2022 року оголосили шортліст із шести романів, а роман-переможець назвуть 15 червня 2022 року. Його авторка отримає £30’000 (трохи більше 1 млн грн) та бронзову статуетку «Бессі». При цьому журі щороку нове: на один цикл п’ятьох членкинь журі обирають серед визначних представниць книжкової галузі.

Престиж і наклади

Найкращий спосіб оцінити престижність літературної премії — порахувати наклади книг-переможців. У травні 2021 року головний редактор The Bookseller Том Тівнан поділився інформацією про найпотужніші літературні премії Британії.

Беззаперечним лідером за впливом на подальші продажі є Букерівська премія. Усі переможці цієї премії у ХХІ сторіччі, за винятком роману «Лінкольн у бардо» Джорджа Сондерса (2017 рік), подолали відмітку в 100 тис. проданих паперових примірників. Зазвичай перший місяць після вручення нагороди приносить переможцю 15-25 тисяч примірників. Переконливе друге місце у цій гонитві за накладами належить Women's Prize for Fiction: ця нагорода також додає десятки тисяч проданих примірників, причому до небес злітають продажі не лише роману-переможця, а й усього шортліста. До прикладу, за три тижні після оголошення роману «Сила» Наомі Альдерман переможцем 2017 року продажі цієї книги перевищили усі сукупні наклади книг Альдерман за 10 років її письменницької кар'єри.

#ThisBook

Раз на кілька років організатори Women's Prize for Fiction запускають потужну кампанію, покликану популяризувати як саму нагороду, так і книги, написані жінками-письменницями в цілому. Наприклад, у 2014 році стартувала кампанія #ThisBook, яка мала на меті визначити книги, що найбільше вплинули на життя читачів. Спершу 19 книг обрали організаторки та членкині тогорічного журі, а після старту кампанії у соціальних мережах ділитися своїм вибором почали тисячі книголюбів і книголюбок.

Зрештою, фінальний рейтинг ТОП-20 найбільш впливових книг, написаних жінками, сформували саме на підставі відкритого голосування. Перше місце посів роман «Вбити пересмішника» Гарпер Лі, на другому місці – «Оповідь служниці» Марґарет Етвуд, на третьому – «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте.

Reclaim Her Name

Влітку 2020 року команда Women's Prize for Fiction представила унікальний проєкт «Reclaim Her Name». Це серія із 25 книг, написаних жінками, але опублікованих свого часу під чоловічими псевдонімами. Над нею працювали імениті ілюстраторки із різних куточків світу.

Це видання різних епох, жанрів та різних країн — від Південної Африки до Японії. Увесь наклад друкованих книг у твердій обкладинці передали Британській бібліотеці для передачі книжок публічним бібліотекам, а для всіх охочих зробили безкоштовними електронні версії.

Top Ten Men’s Reading List

Напередодні вручення Women's Prize for Fiction 2022 організатори запустили нову кампанію, покликану популяризувати твори, написані жінками. Кампанія опирається на дослідження The Authority Gap Мері Енн Сіґарт, згідно з результатами якого жінки читають книги, написані чоловіками і жінками, у приблизно рівній пропорції – 50% на 50%. А от чоловіки читають 80% книг, написаних чоловіками, і лише 20%, написаних жінками. Та ж сама ситуація і з конкретними книгами: десятку найпопулярніших у Британії книг, написаних чоловіками, наприклад, книг Чарльза Діккенса, Дж. Р.Р. Толкіна, Стівена Кінґа та Лі Чайда) читають і жінки, і чоловіки у пропорції 45% до 55%. А от книги найпопулярніших жінок, таких як Джейн Остін чи Марґарет Етвуд, проходять повз чоловічу аудиторію: пропорція читачів – 81% жінок і лише 19% чоловіків.

Тому організатори Women's Prize for Fiction вирішили визначити, які ж книги, написані жінками, варто прочитати кожному чоловікові, і влаштували для цього відкрите публічне голосування. Водночас запрошені зіркові гості-чоловіки поділилися своїми найулюбленішими творами, написаними жінками. Серед них Салман Рушді, Ієн Мак'юен, Ентоні Горовіц та багато інших.

Підсумковий рейтинг склали на підставі понад 20’000 голосів. Його очолив роман «Оповідь служниці» Марґарет Етвуд, на другому місці – «Вбити пересмішника» Гарпер Лі, на третьому – «Жінка, дівчина, інакша» Бернардін Еварісто.

Women's Prize for Fiction 2022

Серед шести письменниць, чиї твори потрапили до шортліста премії цьогоріч, ще жодна не потрапляла до коротких списків Women's Prize for Fiction. Найвищим успіхом саме у цій премії можна вважати два лонґлісти турецько-британської письменниці Еліф Шафак, у 2008-ому та 2013-ому. Цьогоріч Шафак номінувалася із романом «Острів зниклих дерев».

Найпопулярнішим на момент оголошення переможця був роман Меґ Мейсон «Смуток і блаженство». Його продажі вже встигли добігти 100 тис. проданих примірників на британському книжковому ринку: це майже стільки ж, скільки сумарно продали усі інші п’ять романів-фіналістів. Експерти ж пророкували перемогу або роману «Велике коло» Меґґі Шипстед, який потрапив до шортліста минулорічної Букерівської премії, або творові Еліф Шафак, яку добре сприймають і літературні критики, й читачі, або ж книзі «Вирок» Пулітцерівської лауреатки Луїз Ердріч.

Зрештою 15 червня 2022 року перемогу відсвяткувала канадсько-американська письменниця, кінорежисерка та практикуюча священниця-буддистка Рут Озекі із романом «Книга форми й порожнечі».

Із анотації до роману «Книга форми й порожнечі»: «Після трагічної загибелі батька 14-річний Бенні О починає чути голоси. Голоси належать хатнім речам навколо і звучать по-різному: приємно, злостиво або й сумно. Але мама Бенні хаотично накопичує речі (це психічний розлад «hoarding disorder»). Речей більшає, а їхні голоси стають гучнішими та настирливими. Коли сил ігнорувати їх уже немає, хлопчик знаходить розраду у тиші величезної бібліотеки. Там він знайомиться із вуличним митцем, якого супроводжує самовдоволений ручний тхір, із бездомним філософом-поетом, який заохочує Бенні шукати власний голос, і з Книгою, котра оповідає про життя Бенні і вчить його дослухатися до справді важливих голосів».