СТОРІТЕЛІНГ
СТОРІТЕЛІНГ - це мистецтво розказувати історії.
Але не тільки!
СТОРІТЕЛІНГ – це набір інструментів для впливу на людину через історію.
«Мозок людини – це не логічний процесор, а процесор історій»
Джонатан Хайдт, психолог.
ІСТОРІЯ – кращий спосіб завантаження ідей.
ІСТОРІЯ – це найкоротший шлях від голови до серця.
ІСТОРІЯ - це ланцюг для зв’язування найрізноманітніших фактів.
ІСТОРІЯ - вмикає персональне ставлення до загальних понять.
ІСТОРІЯ – найкращий спосіб показати, як теорія працює в житті.
Чому наш мозок беззахисний перед сильною історією?
вона виглядає більш живою, цікавою, захоплюючою;
з'єднується з особистим досвідом простіше, ніж принципи або директиви;
швидко запам'ятовується;
має більшу значущість;
сильніше впливає на поведінку людей.
Факт активізує 2 ділянки мозку, а історія 7:
Зона Верніке (Wernicke's Area) - розуміння мови.
Зона Брока (Broca's Area) - обробка мови.
Зорова кора (Visual Cortex) - кольори і форми.
Нюхова кора (Olfactory Cortex) - запахи.
Слухова кора (Auditory Cortex) - звуки.
Рухова кора (Motor Cortex) - рух
Сенсорна кора і Мозочок / Sensory Cortex & Cerebellum - обробка інформації від органів чуття і координація рухів, регуляція рівноваги і м'язового тонусу.
Саме тому досвід пережитий через історію сприймається мозком майже так, як власний. Але…
НАБІР ФАКТІВ – ЦЕ ЩЕ НЕ ІСТОРІЯ!
Бо історія дає не тільки факти, а й інтерпретує їх певним чином, створює чуттєвий досвід.
ІСТОРІЯ = ІНФОРМАЦІЯ (факти) + ІДЕЯ (як ці факти використовувати)
Дотепний приклад порівняння набору фактів з історією від бізнес коуча Андре Хекельманна.
ФАКТИ
2 ноги використовували 3 ноги в якості опори і 1 ногу в якості джерела живлення. Наблизилися 4 ноги і експропріювали 1 ногу у 2 ніг. Дві ноги вступили в конфлікт з 4 ногами із застосуванням 3 ніг і повернули собі 1 ногу.
ІСТОРІЯ
Хлопчик сидів на табуретці і їв курячу ніжку. Прийшов собака і вкрав ніжку. Хлопчик побив собаку табуреткою і повернув собі ніжку.
Який опис подій вам було легше зрозуміти і запам'ятати?
Більше прикладів тут ФАКТИ vs ІСТОРІЯ
СТОРІТЕЛІНГ - безвідмовний інструмент завантаження ідей і досягнення заповітної мрії маркетологів усього світу – емоційного рішення.
ЕМОЦІЇ – кращий мотиватор продажів.
Бо історія викликає емоції, а всі рішення приймаються саме в «емоційній» зоні мозку, а потім лиш обґрунтовуються в «логічній»
СТОРІТЕЛІНГ – інструмент цілеспрямованого формування емоцій.
Залежно від жанру, історія підвищує рівень Адреналіну [Збудження, Страх], Дофаміну [Подолання, Досягнення], Окситоцину [Довіра, Безпека].
СТОРІТЕЛІНГ – це найдревніший спосіб передачі інформації.
Вважається, що базові структури нашої свідомості сформувались під час племінно-родового ладу і з того часу не дуже змінились. Ми все також залежимо від нашої соціальної зграї і робимо все, щоб нас із неї не вигнали.
Тому наш мозок – ідеальний інструмент відстеження, розпізнавання і аналізу соціальних зв’язків. Ми спроектовані так, щоб відстежувати хто з ким, проти кого, задля чого і з яких причин.
СТОРІТЕЛІНГ - найефективніший спосіб привернути увагу аудиторії.
Ми постійно розповідаємо історії, навіть не усвідомлюючи цього. Розповідаємо собі про себе, інших і світ, розповідаємо іншим про себе і світ, світові про себе та інших…
Для чого?
Щоб отримати бажане!
СТОРІТЕЛІНГ для мене саме про це, а не про суто письменницьку майстерність як вузько професійне використовування…УНІВЕРСАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ.
СТОРІТЕЛІНГ – це комплекс знань про те, як донести до аудиторії потрібну інформацію за допомогою розповідання історій.
Тому я не втомлююсь повторювати, що знання сторітелінгу потрібно… УСІМ.
«Я не письменник і не збираюсь. Навіщо мені?»
Для того, щоб розуміти, як влаштовано все у житті й отримувати те, чого хочеш.
«Та я взагалі не вмію писати!» - написано в текстстовому повідомленні
Так і я не вмію! Оце пишу-пишу, що сторітелінг для всіх, а вірять лише письменники.
Більш того, якось я створив історію, до редагування якої підключив чотирьох найкрутіших літературних редакторів України.
І що ви думаєте?
Один гівнюк, якого я сам запросив у проєкт, щоб допомогти з друком книжки з цією історією, сказав замовнику, що текст «сирий».
Це по вашому про моє вміння писати? Чи про людську невдячність? Чи про ще щось?
Головне питання не в цьому.
Чи заважає мені це розповідати історії, що покращують моє життя?
Аж ніяк!
Бо я знаю ЩО, КОМУ і ЯК розказую.
ЩО?
Те, що приносить користь, бо люди читають те, що приносить їм її.
Користь може бути:
ПРАГМАТИЧНА – лайфхак, вигода, рольова модель, рецепт, підказка.
Історія = Вигода (Цінність) + Ідея (Спосіб її отримання)
СОЦІАЛЬНА – статус, належність до певної групи.
Історія = Статус (Цінність) + Знання ( Спосіб його підвищення)
ЕМОЦІЙНА – переживання почуттів веселощів, гніву, розчулення, зацікавленості, пристрасті.
Історія = Емоція (Цінність) + Факт (Умова її отримання)
КОМУ?
Тому, в кого є потреба чи інтерес. Дуже складно зацікавити людей вирішенням тих проблем, які їх не цікавлять. Саме тому правила сторітелінгу радять будь-які специфічні проблеми прив’язувати до однієї з чотирьох базових потреб людства – виживання, полегшення життя, торжество почуттів і справедливість.
Історія, що апелює до однієї з цих потреб гарантовано знайде більший відгук в читачів і глядачів, ніж така ж за рівнем майстерності, але не дотична до базових потреб.
ЯК?
Захоплююче.
СТОРІТЕЛІНГ працює за сталим алгоритмом – зацікавити, викликати співчуття, ототожнити.
ЗАЦІКАВЛЕННЯ комунікація, залучення;
СПІВЧУТТЯ використання власного або чужого емоційного досвіду;
ОТОТОЖНЕННЯ емоційне співпереживання, відчуття єднання
Нагадаю, що у своїй суті історія це засіб, що дозволяє почати комунікувати з людиною у стані байдужості, привернути її увагу, втримувати і підвищувати рівень зацікавленості, привести її до співчуття і нарешті до ототожнення, яке дозволяє пережити емоційний досвід героя історії як власний.
Зацікав мене! Здивуй мене! Пообіцяй мені пригоду! Розкрий мені секрет змін на краще! Дозволь знайти відповідь самостійно! Використай свій досвід! Або просто…
РОЗКАЖИ МЕНІ ІСТОРІЮ!
ДЛЯ ЧОГО?
Щоб отримувач послання зрушився в напрямку вирішення проблеми, відчув вдячність і захотів ще.
Чому ж тоді чиїсь історії впливають на мізки мільйонів, а інші залишаються у темних закутках мозку їхніх творців.
На мою думку, таких причин лише три:
Не розуміння принципів сторітелінгу («Та що тут складного!»)
Не застосування цих принципів («Не обрізайте мені крил своїми формулами!»)
Недостатність навичок практичного застосування цих принципів. («Послухав, і мені не допомогло!»)
І все… Більше причин немає.
«Та мені взагалі ні до чого цей сторітелінг!»
Скажіть, ви дійсно вважаєте, що у соцмережах є люди, які не про сторітелінг?Що наші акаунти це не історії про нас, а наші стрічки новин – історії про інших і світ, відібрані ШІ на підставі наших уподобань?
УСВІДОМЛЕНЕ СПОЖИВАННЯ ІСТОРІЙ
Ми живемо в просторі перенасиченому інформацією. Це можуть бути навіть не завершені історії, а просто набори фактів, але наш мозок все складає в історії. І ці історії зовсім не обов’язково бувають корисними для нас.
Тому я вважаю настільки важливим вивчення сторітелінгу всіма, а не тільки тими, хто працює або збирається працювати з цим інструментом професійно.
Чому? Бо талановиті історії закладають ідеї в нашу свідомість і підсвідомість незалежно від нашого бажання. І ці ідеї починають впливати на нас. Якщо ми не розвиваємо в собі навичку аналізувати ідеї, що несе історія, і переводити їх в усвідомлену частину нашого сприйняття, ми можемо пропустити в свою свідомість те, що дає миттєву користь, але віддаляє нас від зцілення.
КОРИСТЬ >< ЗЦІЛЕННЯ
Розглянемо, наприклад, фільм «Джокер» (2019), який я вважаю одним з талановитіших і найтоксичніших творів останнього часу. Чому?
Бо він дає користь – полегшення, але позбавляє нас можливості зцілення без серйозної аналітичної роботи, на яку здатні далеко не всі глядачі цього кіношедевру.
Користь, яку пропонує цей твір, це відчуття полегшення при вивільнені довго стримуваної агресії.
Коли головний герой, затиснутий патологічними материнським догмами заборони на прояв агресії в будь-якому вигляді, таки проявляє цю агресію одразу в екстремальний спосіб – вбиваючи своїх кривдників, він відчуває неймовірне полегшення і прилив сил. Хоакін Фенікс із неймовірною акторською майстерністю передає це полегшення через майже миттєву трансформацію незграбного хворого невдахи у граційного наповненого енергією альфа-хижака, що зачаровує своїм «ритуальним» танком.
Ми відчуваємо це вибухове звільнення від напруги завдяки власним дзеркальним нейронам.
ДЗЕРКА́ЛЬНІ НЕЙРО́НИ (англ. mirror neurons, італ. Neuroni specchio) — нейрони головного мозку, які збуджуються як при виконанні певної дії, так і при спостереженні за виконанням цієї дії. (Вікіпедія)
Ми яскраво переживаємо покращення нашого психофізіологічного стану, забуваючи що причина цього – вбивство.
Коли ж ми пригадуємо це, у нас виникає когнітивний дисонанс – ми начебто розуміємо, що вбивство це погано, але чого ж після нього настільки добре?
КОГНІТИ́ВНИЙ ДИСОНА́НС — внутрішній психічний конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливих знань, ідей, переконань або поведінкових установок (англ. cognitions) стосовно деякого об'єкта чи явища, за якого з існування одного елемента виникає заперечення іншого. У зв'язку з цим конфліктом, стан індивіда характеризується відчуттям неповноти життя. (Вікіпедія)
І ця неповнота життя аж ніяк не веде нас до зцілення. Тим більше, що автори фільму не залишають нас на моменті того, що можна вбити когось, захищаючи себе чи інших. Вони штовхають нас разом із героєм до висновку, що вбивство – ідеальна відповідь на будь яку травмуючу дію – зраду, висміювання і навіть просто нерозуміння нашої точки зору.
Отже ми маємо справу з викривленням світогляду через травму і тому настільки, щоб до того, як оприлюднювати свої історії, автор пройшов…
САМОЗЦІЛЕННЯ
Я не вірю в те, що автори з незціленою/непропрацьованною травмою можуть дати зцілення іншим. Деякі вважають, що рівень травмованості та її пропрацьованності може бути дуже різним, тож автори з меншим рівнем травмованості можуть зцілити тих, в кого цей рівень більший. Але справа в тому, що і чутливість людей до травми в різних людей різна – те, що для одного легке непорозуміння, для іншого може виявитися трагедією.
Тому я впевнений, що тільки автори, що пройшли зцілення власної внутрішньої історії, можуть видати назовні історію, що буде зцілювати інших.
Я вважаю, що сторітелінг дає нам інструменти для такого самозцілення, а отже готує нас до можливості зцілювати інших.
ФАКТИ vs ІСТОРІЯ
В якості вправи я запропонував своїм студенткам подумати, яка історія їм ввижається за таким набором фактів.
ФАКТИ:
“Прокинувся, поснідав і пішов додому.”
ІСТОРІЇ:
«Кіт, що завітав до сусідської кішки, нарешті нагулявся.»
(Катерина Павелко)
«Перше січня.»
(Ірина Зеленая)
«Якийсь чоловік середнього віку одружений і з 3 дітьми, сбрехав дружині що їде у відрядження, а сам до коханки. Гарно провів час, потр...ся, поспав, ще й погодували цю сволоту, набрехав що піде від дружини і пішов до неї ж розповідати про відрядження, якого не було. Мораль цієї казки - всі чоловіки брехливі кобелі. А що це про мене? Навіть цікаво, бо ніколи не вважала це своїм переконанням. Але оця весела гра таки сковирнула шар успадкованних переконань. Ось вона, сила крові!»
(Тетяна Гаврилова)
«Чоловік працює охоронцем на складі і це закінчилася нічна зміна.» (Наталя Іваницька)
«Ночував у мами»
(Дарья Єрмоленко)
«Він давно живе з жінкою, але як живе вони зустрічаються у неї, а потім він йде. Вони зустрічаються давно, це вже стало буденним, але він не наважується перейти до більшого, або йому так комфортно йти кожного ранку від неї.»
(Поліна Лівшиць)
«Він не встиг поїхати до коменданської години. Але зранку в метро побачив цікаву жінку, лунає повітряна тривога і вони залишаються на станції чекати відбою, кілька годин спілкування, закоханість, розуміння що це саме ТА людина і ця зустріч змінює все їхнє життя. Чи може світло кохання, протистояти темряві війни, чи пройдуть вони всі перешкоди і чи зустрінуть разом перемогу? (Драматизму можна додати: що саме під час цієї атаки гине його мати і квартира де він ночував зруйнована, це спонукає його йти до лав ЗСУ. А жінка ця втратила чоловіка на початку війни і боїться втратити таке несподіване нове кохання) Я більше люблю не такі реалістичні сюжети якщо чесно…написала і аж лячно…»
(Дарья Єрмоленко)
«Людині захотілося побути наодинці, переночував у готелі, поснідав, пішов додому.»
(Любов Єремічева)
«Солдат на ппд, прокинувся, пішов поснідав у їдальні, коли видали звільнення - пішов додому. Кому що, а мені солдатські будні☺️»
(Танек Бонд)
«Останній день в полоні/вязниці/лікарні. А далі - свобода.»
(Наталія Кузьма)
«Я давно так живу. На два фронти, під двома личинами. Я давно не знаю, який я справжній. Але я добре знаю, навіщо все це. Я розвідник. Моє поле діяльності - Крим. А Крим- це Україна!»
(Анна Хома)
«Спостерігається певний прогрес, - вдумливо вивела у щоденнику психологиня, - цього разу навіть поснідав. Можливо, його контрзалежність все ж корегується». Вона поклала гострозаточений олівець між сторінками нотатника і солодко потягнулася: «Треба буде написати замовниці. Надія є.»
(Наталія Писаренко)
«Тієї ночі Степан довго й протяжно завивав, а потім так і заснув на кладовищі. Вранці він прокинувся на могилі хазяїна, поснідав водою з банки, що знайшов поблизу і пішов додому. Бігти не було сил. Дома його вже давно шукали...»
(Ніна Ковальская)
Тільки подивіться скільки різних історій народилося з послідовності трьох простих дій!
Про зраду, про котяче буття, про втрату, про турботу, про небажання брати відповідальність, про обирання себе, про закінчення свят, про визволяння, про новий початок, про завершення роботи, про довгоочікувану ротацію, про корекцію контрзалежності, про диво кохання під час війни…
Про що це для мене?
Про яскраве підтвердження сторітелерської тези «Набір фактів – це ще не історія».
Про що це для нас?
Про подолання страху неоригінальності, який так чи інакше накриває більшість авторів.
Той саме набір дій, і скільки різних історій!
Тож геть страх неоригінальності!
Історія, в якій так багато і чесно про мене не може бути банальною.
Бо немає банальних людей.
Є люди, які ще не наважились розказати свою історію.
РОЗКАЖИ!
ЗАВДАННЯ
Напишить будь ласка 1 чесну сторінку (до 600 слів) про аспекти сторітелінгу у якійсь вашій улюбленій історії (не своїй і бажано відомій). Під час виконання спробуйте відповісти на такі запитання:
ЩО на вашу думку автор хотів сказати цією історією? Увага! Не «про що», а саме «що» - які ідеї він озвучує. Тобто не «це історія про любов, свободу, життя, тощо» а «це історія про те, що любов надихає, свобода варта того, щоб за неї боротися, а життя прекрасне саме у своїй швидкоплинності і непередбачуваності, тощо»
КОМУ він адресував своє послання? Хто цільова аудиторія?
ЯК він зробив історію захопливу? Завдяки яким прийомам?
ДЛЯ ЧОГО він випустив у світ цю історію? Чого на вашу думку він хотів від своїх читачів? І що отримав? Якщо така інформація вам відома.
Будь ласка, спробуйте не робити ваше есе статтею для Вікіпедії. Ваші емоції, почуття, думки, враження, висновки, ассоціації, аллюзії з приводу обраної вами історії цікавлять мене набагато більше ніж факти.
Натхнення і Реалізації!
Comments