Страх поразки & Страх успіху:визначення, механізми, практичні вправи

Страх поразки виникає через негативний досвід, токсичну та необ’єктивну критику, соціальний тиск, синдром самозванця. Цей страх тримає у зоні комфорту, змушує уникати ризику, прокрастинувати, відмовлятися від творчих проявлень (публічні читання, оприлюднення текстів, публікації). Він спрямований на уникнення болю та розчарування. 

Страх успіху є парадоксальним, адже виходить із бажання успіху. Це страх виходу на новий рівень, страх вирішення проблем, страх здійснення мрій, страх втратити те, що є зараз. Він пов’язаний із уникненням відповідальності за потенційні зміни і призводить до зниження задоволеності життям в перспективі. 

Психологічні механізми страхів:

• когнітивні викривлення (хибні шаблони мислення) – перебільшення можливих наслідків, фокус на невдачах, чорно-біле мислення; 

• досвіди дитинства та соціалізації – установки, закладені щодо успіху чи поразки; 

• покарання (регулярне і/або жорстоке покарання за помилки провокує страх поразки; регулярне і/або жорстоке покарання за «недоречну» творчість та самовираження провокує страх успіху). 

Первинна функція страху – захист первісної людини від потенційної загрози, продовження фізичного виживання. У сучасному світі страх – це так само корисний захисний механізм, тому не потрібно позбуватися страху, потрібно навчитися із ним «співпрацювати» і брати відповідальність за своє життя у власні руки. 

Що допомагає забирати відповідальність і владу у страху:

1. думка (усвідомлення, що це потрібно робити)

2. дія (фізичне підтвердження наміру)

3. повтор (фізичне закріплення наміру)

4. фіксація усвідомлення, що це безпечно для життя

5. закріплення позитивного досвіду. 

Біологічні та нейрофізіологічні механізми страхів:

• реакція «бий або тікай»: в момент страху активується мигдалеподібне тіло мозку (амигдала), яке відповідає за емоційну обробку загроз. Це може викликати фізичні реакції (підвищення серцебиття, напруження м’язів, тривожність, панічні думки, втрата концентрації тощо);

• страх «паралізує» прифронтальну кору мозку, яка відповідає за аналіз ситуації. Тому може бути так, що людина раціонально розуміє, що страх перебільшений чи й взагалі не об’єктивний, але діяти логічно відповідно до цього розуміння вона не може; 

• дофамін: ситуація успіху провокує викид дофаміну (гормону винагороди), який у своє чергу стимулює мотивацію продовжувати діяти далі. АЛЕ якщо у людини є негативні установки щодо успіху, то мозок сприймає цей стан як загрозу і тому провокує його уникнення; 

• кортизол: коли мозок сприймає ситуацію як небезпечну (уявну чи реальну), відбувається викид кортизолу. Це провокує виснаження, тривожність, зниження мотивації та інше. 

Поширені практичні прояви страхів у письменників:

• перфекціонізм; 

• прокрастинація; 

• страх критики та публічного осуду; 

• самосаботаж; 

• уникнення можливостей; 

• відмова від творчості (часткова чи повна);

• різного типу залежності як механізми уникнення та інше. 

Завдання для практичної роботи

Це завдання складається із 4х етапів. Виконуйте їх поступово, по готовності рухатися далі. Якщо після якогось із етапів відчуваєте, що немає ресурсу – зробіть перерву будь-якої необхідної вам тривалості. Якщо відчуєте, що не готові повертатись та продовжувати – так і зробіть. Це нормально. 

Етап 1: діагностика страху 

• визначте, що для вас зараз є втіленням успіху; письмово сформулюйте це максимально чітко, зрозуміло та конкретно. Наприклад, мій успіх – це моя друга книжка протягом перших 6 місяців після публікації стає національним бестселером; 

• визначте, що для вас зараз є втіленням поразки; письмово сформулюйте це максимально чітко, зрозуміло та конкретно. Наприклад, моя поразка – це після виходу моєї другої книжки її вщент «розносять» найвпливовіші літературні критики України. 

• письмово дайте відповідь на питання: що найгірше станеться, якщо ви досягнете успіху? (можна списком) 

• письмово дайте відповідь на питання: що найгірше станеться, якщо ви потерпите поразку? (можна списком) 

Етап 2: порівняння 

Який із цих двох сценаріїв у цей момент часу лякає більше? Який із цих двох страхів у цей момент часу вагоміший? Оберіть один. 

Етап 3: візуалізація 

Уявіть обраний страх у вигляді будь-якого образу. Це може бути буквально що чи хто завгодно. Намалюйте цей образ на папері. Дозвольте своїй уяві рухати вашими руками, забувши про логіку та раціональність. 

Етап 4: діалог 

Ви маєте образ свого страху. Уявіть, що він розмовляє. Запишіть ваш можливий діалог з цим страхом, почавши із фрази «Для чого ти мені потрібен?»

Підсумок: протягом кожного етапу слідкуйте за своїми фізичними відчуттями на емоціями. Якщо потрібно – робіть паузи та піклуйтесь про свій стан. Після діалогу запитайте себе, що хочеться зробити з малюнком і зробіть це. За потреби чи за бажанням ви можете написати мені для додаткової роботи з цим завданням. 

Боятися – це нормально. Не нормально – це віддавати управління своїм життям страху.