Ідея (з грецького – початок, принцип) – це форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв’язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.
За логічною будовою ідея – це форма мислення, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об’єктивне знання про наявну дійсність, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її перетворення.
Ідея може бути хибною та істинною. Критерієм істинності ідеї є суспільно-історична практика. Наприклад, існувала ідея, що Земля пласка. Час, досвід та дослідження довели, що ця ідея виявилася хибною. Також ідеї можна ділити на актуальні та ті, що вже втратили свою актуальність.
У психології ідея – це одна із основних одиниць мислення та пізнання. Вона стосується уявного образу, думки або концепції, що виникає у свідомості людини та може бути основою для дії, рішення, творчості.
Ідея формується в результаті роботи мозку з інформацією, отриманою через сприйняття, пам’ять, асоціації, творчі процеси. Вона може бути конкретною (рішення задачі) та абстрактною (ідея миру у всьому світі).
Джерела ідей поділяються на зовнішні (сприйняття світу, навчання, спостереження, обговорення та ін) та внутрішні (підсвідомість, уява, спогади та ін).
В психології творчості ідея – це результат взаємодії уяви, знань, асоціацій. Найчастіше ідеї виникають під час роботи з підсвідомими процесами (брейншторм, медитація та ін) та у стані натхнення.
У когнітивній психології ідеї пов’язані з асоціативним мисленням та виникають у результаті встановлення взаємозв’язків між різними поняттями. Інсайт (осяяння) – це раптова поява нової ідеї як рішення проблеми.
В психоаналізі досліджують свідоме та несвідоме походження ідей. Свідомі ідеї виникають в результаті мисленнєвих процесів. Несвідомі ідеї з’являються під впливом бажань, страхів, архетипів та проявляються у снах, фантазіях, творчості.
Мотиваційна психологія розглядає ідею як рушійну силу для будь-якої дії.
Феномен множинного (одночасного) відкриття – це ситуація, коли незалежно одне від одного кілька людей або груп одночасно приходять до схожої ідеї, роблять однаковий винахід чи наукове відкриття. Ці люди можуть взагалі не знати одне про одного та про роботу над «спільним» проєктом.
Можливі причини множинних відкриттів:
культурний і технологічний контекст: ідеї «визрівають» у певний час через доступність інформації, розвиток науки, соціальні та культурні запити;
схожі стимули: вчені та митці працюють у схожих умовах, можуть мати доступ до однакових знань, технологій, перебувати під схожим соціо-культурним впливом;
колективне несвідоме: за К.Г.Юнгом всі люди ділять спільний «психологічний фундамент», який містить універсальні символи, архетипи, ідеї;
Закон великих чисел: якщо багато людей одночасно працюють над певною проблемою, є висока імовірність того, шо кілька з них дійдуть до однакового рішення.
Найвідоміші приклади множинних (одночасних) відкриттів:
теорія еволюції, ідея природного відбору як рушія еволюції, Чарльз Дарвін та Альфред Рассел Воллес;
закон збереження енергії, Роберт Майєр, Джеймс Джоуль, Герман фон Гельмгольц;
закони обчислювального числення (інтеграли та диференціали), Ісаак Ньютон та Готфрід Вільгельм Лейбніц;
розщеплення атома, прорив у розумінні ядерного поділу, Лізе Майтнер та Отто Ган;
телефон, Александр Белл та Елайша Грей;
сюжет виживання чоловіка на безлюдному острові, Даніель Дефо, Франсуа Вере де Форбон та ін;
сюжети дистопій (антиутопій) з’явилися приблизно одночасно в різних авторів;
поетичний символіз з’явився одночасно у Франції та в росії;
імпресіонізм у живописі, Моне, Ренуар, Дега;
поп-арт, Енді Воргл та Річард Гамільтон.
В контексті письменництва та творчості загалом одним із найбільш поширених страхів є страх, що ідея не виявиться унікальною. Найефективніше справлятися із цим страхом допомагає усвідомлення, що не унікальність ідеї робить текст чи роботу якісною та вартою уваги. Це визначає автентичний авторський голос та унікальний підхід автора до подачі інформації.
Comentarios